ч. 1 ст. 933 ЦК він має право залучи-ти до виконання своїх обов'язків інших осіб. Тобто, має місце дія спе-ціального, стосовно ст. 527 ЦК, положення. Правовим наслідком ре-алізації експедитором цього права є його відповідальність за дії цих осіб перед клієнтом. По-друге, у випадку ненадання клієнтом доку-ментів та необхідної інформації експедитор має право відкласти ви-конання своїх обов'язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі (ч. 3 ст. 933 ЦК). При цьому необхідно зазначити, що в результаті тлумачення ст. 933 ЦК таке право може бути реалізоване експедитором лише у тому випадку, коли він, у свою чергу, належним чином виконає свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 933 ЦК. В іншому випадку відкладення експедитором вико-нання своїх договірних обов'язків є протиправним.
Додатково слід акцентувати увагу на тому, що відкладення вико-нання експедитором договірних обов'язків за своїм правовим резуль-татом нетотожне відмові від договору, а тому договір транспортного експедирування залишається чинним. У питанні ж визначення строку направлення вимог до клієнта та очікування відповіді до прийняття експедитором рішення щодо відкладення виконання своїх обов'язків за договором, враховуючи відсутність у законодавстві чітких вка-зівок на це, потрібно керуватися принципом розумного і необхідного строку та звичаями ділового обороту.
Припинення договору транспортного експедирування можливе відповідно до загальних положень гл. 50 ЦК шляхом виконання (ст. 599 ЦК), переданням відступного (ст. 600 ЦК), зарахуванням (ст. 601 ЦК), домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), прощенням боргу (ст. 605 ЦК) тощо. У той же час, згідно зі ст. 935 ЦК, договір може бу-ти припинено достроково внаслідок односторонньої відмови від ньо-го будь-якої з сторін договору. При цьому право на односторонню відмову від договору не пов'язане з порушенням зобов'язання іншою стороною (ч. 1 ст. 615, ч. 3 ст. 651 ЦК), а ґрунтується на загальному положенні про можливість відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК) і здійснено з дотриманням вимог ст. 935 ЦК.
Механізм припинення договору транспортного експедирування шляхом односторонньої відмови встановлено ст. 935 ЦК. Головною складовою такого механізму є обов'язок ініціатора припинення дого-вору повідомити контрагента про це в розумний строк. Виходячи з принципів справедливості та добросовісності, саме на ініціатора від-мови може бути покладено ризики визнання фактичного строку попередження „не розумним”, тобто не достатнім для захисту прав та за-конних інтересів іншої сторони та недоведеності факту отримання попередження взагалі. Окрім того, у будь-якому випадку на сторону, яка заявила про відмову від договору, покладається обов'язок з від-шкодування збитків, завданих контрагенту в зв'язку з такою відмо-вою, зрозуміло з врахуванням загальних положень ч. 2 ст. 616 ЦК.
Розглядаючи питання цивільно-правової відповідальності сторін договору транспортного експедирування, слід зазначити, що у ціло-му вона ґрунтується на загальних засадах, частковим підтверджен-ням чому є положення ст. 934 ЦК, згідно з якою за порушення об-ов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до гл. 51 ЦК. Уявляється, що покладення цивільно-правової відповідальності на клієнта за загаль-ним правилом відбувається на цих же засадах.
Однак є і спеціальні випадки покладення цивільно-правової відпо-відальності на одну із сторін договору. Так, якщо експедитор реалізу-вав наявне у нього право на залучення до виконання своїх договірних обов'язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 ЦК), то у випадку невиконання чи неналежного виконання цими особами обов'язків за договором, саме експедитор буде відповідати у цивільно-правовому порядку перед клієнтом за порушення умов договору (ч. 2 ст. 932 ЦК). У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 933 ЦК, клієнт відповідає перед експедитором за збитки, завдані останньому в зв'язку з порушенням обов'язку що-до надання документів та інформації, необхідних для виконання екс-педитором обов'язків, встановлених договором. Скориставшись ана-логією закону, можна дійти висновку про можливість покладання цивільно-правової відповідальності на клієнта й у випадках ненадання необхідної інформації у повному обсязі чи ненадання або частко-вого надання необхідної для виконання договору документації. Разом з тим, розмір збитків, що відшкодовуються експедитору, може бути зменшений, якщо останній умисно або з необережності сприяв збіль-шенню розміру збитків, завданих порушенням клієнтом договірного обов'язку з надання необхідної документації та інформації, або не вжив заходів щодо їх попередження чи зменшення (ч. 2 ст. 616 ЦК).
2. Сторони за договором перевезення вантажу
За договором перевезення вантажу одна сторона (пере-візник) зобов'язується доставити довірений їй другою сторо-ною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержува-чеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення
вантажу встановлену плату.
Перевізниками за договорами перевезення вантажу можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, що отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснен-ня перевезень вантажів. Більш детальні визначення осіб, які мають право бути перевізниками, наводиться в актах
законодавства, що стосується окремих видів транспорту.
Перевізником у договорі перевезення вантажу морсь-ким транспортом є власник судна або його фрахтувальник, що здійснює перевезення від свого імені. Законодавство України не перешкоджає тому, щоб право власності на морсь-ке торговельне судно на території України набула будь-яка юридична особа, в тому числі і зареєстрована в іншій країні, або фізична особа, в тому числі іноземний громадянин чи особа без громадянства. Така особа має право здійснювати морські перевезення відповідно до загальних правил. Але статус українського судна, тобто, судна, на яке поширюєть-ся юрисдикція України, морське торговельне судно може мати лише за умов, що здійснена державна реєстрація суд-на в Україні