його власник або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦК України). Ця норма ЦК грунтується на положенні про те, що здавання майна в оренду є формою розпорядження цим майном. Звідси наймодавцем може виступати лише та особа, яка має право роз-поряджатися відповідним майном. У першу чергу таким правом наділений влас-ник майна або особа, яка має відповідні майнові права (право оперативного уп-равління, повного господарського відання тощо). Крім того, виступати наймодавцем може особа, яка отримала такі повноваження відповідно до закону або договору. Право передавати речі в оренду може виникнути, наприклад, у ко-місіонера за договором комісії або у управителя за договором довірчого управлін-ня майном.
Предметом договору найму (оренди) може бути річ, яка визначена індивіду-альними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому викорис-танні (неспоживна річ), а також майнові права (ст. 760 ЦК України). Зокрема об'єктом договору найму (оренди) може виступати цілісні майнові комплекси підприємств, земельні ділянки та інші природні об'єкти, будівлі, споруди та інші об'єкти нерухомості, транспортні засоби, рухоме майно. Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути об'єктом договору найму (ч. 1 ст. 760). Так, не можуть здаватися в найм (оренду) речі, вилучені із цивільного обігу. Речі, обмежені в обігу, можуть здаватися в оренду лише суб'єктами, які мають відповідні повноваження на використання таких речей. ЦК України ввів новий об'єкт договору найму (оренди), який був невідомий ЦК УРСР, а також невідомий цивільному законодавству більшості країн СНД. Йдеться про майнові права. До майнових прав, що можуть передаватися в оренду, можна віднести майнові права автора та володільця об'єкта промислової власності, а також пра-ва на чужі речі.
На відміну від ЦК УРСР, який ставив в залежність форму договору найму від строку, на який він укладався (ст. 257 ЦК УРСР), ЦК України не містить якихось окремих положень щодо форми договору найму (оренди). У зв'язку з цим на відносини найму (оренди) поширюються загальні положення статей 202-214 щодо форми правочинів.
ЦК України визначає, що договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України), але при цьому допускається і укладення до-говору найму без зазначення в ньому строку оренди майна. В такому випадку договір найму вважатиметься укладеним на невизначений строк. Правові наслід-ки укладення договору найму без зазначення строку полягають у тому, що кож-на із сторін такого договору може відмовитися від нього у будь-який час, письмо-во попередивши про це іншу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці (ч. 2 ст. 763 ЦК України).
Законом можуть бути передбачені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. В цьому випадку незалежно від того, чи вказали сторони будь-який строк у договорі, чи вирішили укласти його на невизначений строк, після спливу встановленого в законі максимального (граничного) строку договір найму вважатиметься припиненим (ч. 3 ст. 763).
В разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення стро-ку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного мі-сяця договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764). До речі, зазначене положення значно відрізняється від стат-ті 260 ЦК УРСР, якою також визначалася можливість продовження користуван-ня майном після закінчення строку договору. По-перше, ЦК УРСР не надавав наймодавцю якийсь строк, протягом якого йому треба висловити свої заперечен-ня щодо продовження договору з наймачем. ЦК України обмежує цей строк одним місяцем. По-друге, наслідком відсутності заперечень з боку наймо-давця після закінчення строку договору було продовження договору найму на не-визначений строк. Єдиною відмінністю такого договору від договору, який почат-ково укладається на невизначений строк, було те, що кожна зі сторін у разі відмови від договору повинна була попередити іншу сторону за один місяць, а не за три, як це було визначено ст. 259 ЦК УРСР. ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, визначає, що в разі продовження користування майном після за-кінчення строку за відсутності заперечень наймодавця договір вважається про-довженим на такий саме строк, на який був укладений попередній договір.
Зміст договору найму (оренди). Зміст договору найму являє собою сукуп-ність усіх його умов, що, зокрема, конкретизують права та обов'язки наймодавця та наймача, які вони приймають на себе за договором.
Обов'язки наймодавця. До основних умов договору, що передбачають обов'язки наймодавця, звичайно, відносять умови про майно (об'єкт оренди) та про порядок і строки передачі його наймачеві. Коло обов'язків наймодавця зале-жить від того, чи є договір найму реальною чи консенсуальною угодою. Основ-ним обов'язком наймодавця у консенсуальному договорі найму є обов'язок пере-дати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України). У разі невиконання зазначеного обов'яз-ку наймодавцем наймач має право вимагати від наймодавця передачі майна та відшкодування збитків, завданих затримкою. Якщо в результаті несвоєчасної пе-редачі майна наймач втратив інтерес до подальшого виконання договору, він має право відмовитися від договору найму та вимагати відшкодування завданих йому збитків. Реалізацію того чи іншого права ЦК залишає на вибір наймача (ст. 766 ЦК України).
Незалежно від того, чи є договір найму реальним або консенсуальним, наймодавець зобов'язаний передати річ наймачеві у стані та у комплекті, що відпо-відають умовам договору найму та призначенню речі (ч. 1 ст. 767 ЦК України). Тому наймодавець не нестиме