договору найму бу-дівлі, іншої капітальної споруди або їх окремої частини строком на один рік і більше він підлягає нотаріальному посвідченню та держав-ній реєстрації. Отже, відповідно до загальних вимог ч.3 ст. 640 ЦК договір найму даних об'єктів є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Така реєстрація здійснюється нотаріусами шляхом вне-сення запису в Державний реєстр договорів одночасно з нотаріаль-ним посвідченням договорів. Державна реєстрація договору найму будівлі може здійснюватися лише при наявності попередньої держав-ної реєстрації прав на цей об'єкт.
Зміст договору найму будівлі становлять умови про права та обо-в'язки сторін. У ЦК відсутні спеціальні норми, що регулюють права та обов'язки наймодавця і наймача за договором найму будівлі. От-же, зміст цього договору складають загальні права та обов'язки сто-рін за договором найму (оренди).
До основних обов'язків наймодавця належить обов'язок виконан-ня договору найму, що полягає у наданні наймачеві будівлі у тимча-сове користування у стані, який відповідає умовам договору найму та призначенню будівлі. ЦК передбачає особливий порядок передання будівлі наймачеві. Акт передачі включає підписання відповідного до-кумента (акта) та надання супроводжувальних об'єкт документів. У разі припинення договору найму наймодавець зобов'язаний прийня-ти будівлю від наймача, підписавши відповідний документ (акт) про повернення йому предмета договору.
Виходячи з господарсько-експлуатаційних характеристик, будівля та земельна ділянка, на якій вона розташована, розглядаються як єди-ний об'єкт. Отже, обов'язком наймодавця є також передача наймачу права користування земельною ділянкою у розмірі, необхідному для досягнення мети найму будівлі. При цьому, якщо у договорі дане пи-тання не врегульоване, то наймач автоматично отримує це право на весь строк договору найму будівлі. У разі, якщо власник будівлі не є власником земельної ділянки, на якій розміщена ця будівля, при укладенні договору найму будівлі вважається, що власник ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою. Вказана презумпція може бути спростована договором між наймодавцем будівлі та власником земельної ділянки. У цьому разі наймач будівлі повинен укладати окремий договорі найму (оренди) земельної ділянки з її власником відповідно до ст. 792 ЦК.
Наймач зобов'язаний користуватися будівлею відповідно до її функціонального призначення, своєчасно та у повному розмірі здій-снювати плату за користування, а у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві будівлю у належному стані.
У наймача за договором найму будівлі одночасно з правом найму будівлі завжди виникає право користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. Крім того, наймач набуває право користуван-ня також земельною ділянкою, що прилягає до будівлі, у розмірі, не-обхідному для досягнення мети найму. Труднощі з визначенням роз-міру земельної ділянки, необхідної для ефективного використання приміщення наймачем, виникають при укладенні договору найму окремої частини будівлі.
Права та обов'язки сторін договору найму будівлі щодо ремонту, поліпшення або погіршення будівлі регулюються загальними норма-ми про найм (оренду).
Договір найму будівлі припиняється на підставах, зазначених за-коном для звичайного договору найму (оренди). Особливий порядок припинення встановлений для договору найму будівлі, укладеного на невизначений строк. Так, кожна із сторін договору найму будівлі, укладеного без визначення строку його дії, може відмовитися від до-говору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за три місяці.
2.4. Найм (оренда) транспортного засобу
За договором найму (оренди) транспортного засобу наймода-вець передає або зобов'язується передати наймачеві транспорт-ний засіб у користування за плату на певний строк.
Договір найму (оренди) транспортного засобу є відплатним. Він може бути консенсуальним або реальним.
Сторонами договору є наймодавець - фізична чи юридична особа, які є власниками транспортного засобу або мають майнові права на нього.
Наймачем може бути також юридична або фізична особа. У разі, якщо користування транспортним засобом пов'язано із здійсненням перевезення (пасажирів, багажу, вантажу, пошти), наймачем виступає юридична особа чи фізична особа-підприємець. У деяких випад-ках законом можуть встановлюватися певні вимоги до особи, яка є наймачем транспортного засобу. Наприклад, згідно зі ст. 5 Повітря-ного кодексу України єксплуатант - будь-яка юридична або фізична особа, котра займається діяльністю, пов'язаною з розробленням, ви-робництвом, ремонтом і експлуатацією цивільної авіаційної техніки, повинна одержати від державного органу з питань сертифікації і ре-єстрації сертифікат, що підтверджує відповідність рівня технічної підготовки вказаної особи вимогам відповідних авіаційних правил України.
Специфіка цього різновиду договору найму (оренди) обумовлю-ється його предметом, яким можуть бути повітряні, морські, річко-ві судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК).
Повітряне судно - це літальний апарат, що тримається у атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повіт-рям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати у тривимір-ному просторі.
Морським або річковим судном визнається самохідний чи несамо-хідний плавучий засіб, що використовується для перевезення ванта-жів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин тощо.
До складу наземного самохідного транспорту входить автомобіль-ний транспортний засіб, тобто - дорожній транспортний засіб, за до-помогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів авто-мобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій.
Предметом цього виду договору найму можуть бути також заліз-ничний рухомий состав (вагони, локомотиви, моторейковий транс-порт).
Специфіка транспортного засобу як об'єкта цивільних прав поля-гає у тому, що, по-перше, він є складним технічним приладом, вико-ристання якого потребує певних знань, кваліфікації та навичок. По-друге, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або ут-риманням транспортного засобу розглядається як джерело підвище-ної небезпеки (ст. 1187 ЦК), що обумовлює підвищення вимог до йо-го володільця. По-третє, транспортний засіб за своїми властивостями належить до рухомих речей. Більше того, за своїм призначенням він саме