ЦК) наймач зобов'я-заний провадити тільки поточний ремонт транспортного засобу.
Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, також несе наймач. До таких, зокрема, належать ті, що пов'язані з придбан-ням палива, запасних частин, призначених для ремонту транспортних засобів, тощо. Наймач також зобов'язаний сплачувати податки та ін-ші платежі, пов'язані з використанням транспортного засобу.
Діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриман-ням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, до особи, яка експлуатує транспортний засіб, пред'являються підви-щені вимоги щодо безпечного користування ним. Шкода, завдана ін-шій особі у зв'язку з використанням за договором найму транспорт-ного засобу, відшкодовується наймачем (ч. 2 ст. 1187 ЦК), як особою, котра на відповідній правовій підставі (договір найму) ним володіє. При цьому наймач несе відповідальність за завдану шкоду, якщо не доведе, що її заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу по-терпілого.
Цивільно-правова відповідальність наймача за збитки, завдані у зв'язку з втратою або пошкодженням транспортного засобу, виникає на загальних підставах, а саме - при наявності його вини.
Обов'язки із здійснення страхування розподіляються між наймодавцем і наймачем залежно від об'єкта страхування.
Згідно з пп. 8, 9, 32 ст. 7 Закону „Про страхування” (у ред. від 4 жовтня 2001 р. № 2745) страхування відповідальності морського перевізника, власників транспортних засобів, морського судновлас-ника є видами обов'язкового страхування в Україні. Експлуатація, зокрема, автотранспортних засобів здійснюється тільки за наявності страхового поліса, що є договором обов'язкового страхування ци-вільно-правової відповідальності власників транспортних засобів і підтверджує сплату страхового платежу.
У § 5 глави 58 ЦК не визначено, хто із сторін договору найму транспортного засобу здійснює обов'язкове особисте страхування водіїв (екіпажу) від нещасних випадків. Вважаю, цей обов'язок по-кладається на того, чий екіпаж здійснює експлуатацію транспортного засобу. Отже, у разі укладення договору найму транспортного засобу з екіпажем страхування здійснюється наймодавцем, а у інших випад-ках - наймачем.
Що ж стосується страхування транспортного засобу, то його здійс-нює наймодавець.
Сторони можуть передбачити у договорі найму транспортного за-собу й інші права та обов'язки.
Форма договору найму транспортного засобу залежить від суб'єк-тного складу його сторін. Загальною вимогою є укладення договору найму транспортного засобу в письмовій формі. Недодержання пи-сьмового оформлення договору призводить до правових наслідків, передбачених у ст. 218 ЦК, а саме - не має наслідком його недійс-ність. Заперечення однією із сторін факту укладення договору найму транспортного засобу може доводитися будь-якими доказами, перед-баченими ЦПК України, крім показань свідків. Якщо ж однією із сто-рін договору найму транспортного засобу є фізична особа, він підля-гає нотаріальному посвідченню.
Особливості найму певних видів транспортних засобів врегульо-вані транспортними статутами та кодексами, зокрема Повітряним ко-дексом України, Кодексом торговельного мореплавства України.
Згідно зі ст. 61 Повітряного кодексу України найм (оренда) повіт-ряних суден здійснюється на підставі договору чартеру. За договором чартеру (фрахтування повітряного судна) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи декількох повітряних суден на один або декілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і по-шти чи для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодав-ству України.
Відносини, що випливають з договору фрахтування суден, регу-люються розділом 6 Кодексу торговельного мореплавства України. Так, за договором фрахтування судна на певний час судновласник зо-бов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтуваль-нику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торго-вельного мореплавства на певний час. Існує два різновиди договору фрахтування, а саме - тайм-чартер (фрахтування судна з екіпажем) та бербоут-чартер (фрахтування судна, що не укомплектоване екіпажем і не споряджене).
До відносин, що випливають з договору найму (оренди) транспор-тного засобу, застосовуються загальні положення про найм (оренду), якщо інше не передбачено спеціальними нормами або умовами дого-вору.
2.5. Договір прокату
За договором прокату наймодавець, який здійснює підпри-ємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов’язується передати рухому річ наймачеві у користування за пла-ту на певний строк (ч. 1 ст. 787 ЦК).
Підхід законодавця до назви цього договору в ринкових умовах свідчить про те, що мова вже йде не про договір побутового прокату як це зазначалося у статтях 273-276 ЦК УРСР і котрий слугував од-ним з правових засобів задоволення побутових потреб лише фізич-них осіб, а про договір прокату, предмет якого може використовува-тися і для виробничих потреб, якщо це буде обумовлено у договорі. А, звідси, наймачами можуть бути і юридичні особи, що займаються господарською діяльністю. До речі, хоча це і є новелою ЦК, у раніше чинному законодавстві на рівні підзаконних нормативно-правових актів визнавався такий різновид договору майнового найму як прокат технічних засобів. Зокрема, діяли Типові правила прокату приладів, устаткування та інших технічних засобів, затверджені постановою Держзбуту СРСР і Держарбітражу СРСР від 28 червня 1978р.
Проте в сучасних умовах наймачі - юридичні особи або фізичні особи-підприємці не можуть використовувати предмет прокату для отримання прибутку.
Договір прокату традиційно сконструйований як самостійний вид договору найму (оренди), який містить такі відмінності від останньо-го, що це потребує спеціального регулювання. Це і пояснює появу § 2 глави 58 ЦК (статті 787-791). А, звідси, якщо інше не встановлено спеціальним законом, до відносин, що виникають на підставі цього договору, субсидіарно застосовуються загальні положення про найм (оренду).
До особливостей договору прокату слід віднести те, що, на відміну від договору найму (оренди), він є договором приєднання (ч. 2 ст. 787 ЦК). Це означає: якщо особливості укладення та виконання договору найму (оренди) окремих видів майна можуть встановлюва-тися тільки ЦК та іншим