законом (статті 759, 787 ЦК), то наймода-вець може передбачити типові умови договору прокату, а наймач для укладення цього договору лише приєднується до запропонованих пропозицій у цілому і не може висувати свої вимоги до умов догово-ру (ч. 1 ст. 634 ЦК). Типові умови договору не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Зокрема, типові умови не мо-жуть містити заборони для наймача відмовитися від договору в будь-який час або, навпаки, надати йому право на укладення догово-ру піднайму тощо. Якщо ж наймач позбавляється прав, яких йому на-дано законом, або договір містить інші умови, явно обтяжливі для нього, договір на вимогу наймача може бути змінений або розірва-ний. При цьому наймач має довести, що він, виходячи зі своїх інтере-сів, не прийняв би цих умов за наявності у нього можливості брати участь у їх визначенні у договорі.
До введення в дію нового ЦК договори побутового прокату укла-далися на підставі затверджених Кабінетом Міністрів України, мі-ністерствами або відомствами типових договорів або інших правил (наприклад, на підставі Порядку надання у тимчасове користуван-ня громадянам предметів культурно-побутового призначення та гос-подарського вжитку, затвердженого наказом Укрсоюзсервісу від 16 грудня 1999 р.). На сьогодні вони повинні бути приведені у відпо-відність з новим ЦК.
Договір прокату також визначається як публічний договір (ч. 3 ст. 787 ЦК), що створює наймачам додаткові гарантії захисту їх інте-ресів. Це означає, що наймодавець взяв на себе обов'язок здійснюва-ти підприємницьку діяльність з передання речей у найм кожному, хто до нього звертається. Тобто відповідно до закону (ст.633 ЦК) він не має права надавати переваги одному наймачеві перед іншим щодо укладення цього договору, не має права відмовитися від укладення договору прокату за наявності у нього можливостей надання найма-чеві відповідних речей у найм. У разі необгрунтованої відмови най-модавець має відшкодувати збитки, завдані наймачу такою відмо-вою. Умови договору прокату як публічного договору встановлю-ються однаковими для всіх наймачів, крім тих, кому за законом на-дані відповідні пільги. Якщо актами цивільного законодавства вста-новлені певні правила, то вони обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні договору прокату. Якщо договір міститиме умови, які ущемляють права наймача, вони є нікчемними.
Договір прокату є двостороннім, оскільки кожна із сторін його має права і несе обов'язки щодо одна однієї. Цей договір є оплатним, бо наймач користується переданою у найм річчю за плату, яка встановлюється за тарифами наймодавця. Договір прокату може бути як реальним, так і консенсуальним. Якщо наймодавець передає най-мачеві річ у момент укладення договору - це реальний договір. Якщо ж сторони досягли узгодження за всіма істотними умовами договору, передбачивши передачу речі у майбутньому, то це - консенсуальний договір, у якому момент вступу договору в силу не пов'язується з переданням речі наймачу. Ця передача повинна розглядатися як вико-нання укладеного договору прокату з боку наймодавця.
ЦК не висуває окремих вимог до форми договору прокату. Тому, виходячи із загальних правил, що містяться у ст. 639 ЦК, слід дійти висновку, що він може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не буде передбачено у типових умовах договору прокату.
Характеризуючи договір прокату, слід відмітити, що для нього не достатньо однієї передачі речі у найм, тобто у користування за плату на певний строк. Особливість цього договору полягає у тому, що річ передається, за правилом, для використання з метою задоволення по-бутових потреб, хоча, як вже вказувалося раніше, сторони можуть об-умовити у договорі її використання для виробничих потреб.
Відрізняльною ознакою договору прокату є його предмет, яким може бути лише рухома річ, тобто неспоживна, індивідуально визначена, яка використовується для задоволення побутових невироб-ничих потреб (ч. 1 ст. 788 ЦК). Виходячи саме з цього, як наймачі час-тіше за все виступають фізичні особи, які, укладаючи договір, задо-вольняють свої потреби у культурно-побутових предметах та пред-метах домашнього вжитку. Це може бути побутова техніка, радіо- і телевізійна апаратура, обладнання, прилади тощо.
Наймодавцем за цим договором може виступати тільки суб'єкт підприємницької діяльності, найчастіше - спеціалізовані юридичні особи, хоча не виключено, що ними можуть бути і фізичні особи-підприємці. Саме це робить необхідним ввести додаткові гарантії для наймачів, що досягається шляхом визнання даного договору публіч-ним, через можливість захисту прав наймачів на підставі норм Закону України „Про захист прав споживачів”, конструювання договору як договору приєднання.
Договір прокату може укладатися тільки на визначений строк (ч. 1 ст. 787 ЦК).
Права та обов'язки сторін. ЦК дуже стисло зазначив ті особливі права та обов'язки, які мають сторони договору прокату. Їх, безумов-но, більше, що може знайти свій відбиток у типових умовах договору.
Наймодавець у договорі прокату несе обов'язки і має права такі, як і наймодавець у договорі найму (оренди), але, що стосується ка-пітального і поточного ремонту речі, то він їх здійснює за свій раху-нок, якщо не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача (ч. 3 ст. 791 ЦК). Наймодавець встановлює тарифи на оплату за про-кат речі (ст. 789 ЦК).
Що стосується прав та обов'язків наймача, то вони в цілому тотож-ні правам та обов'язкам наймача у договорі найму (оренди ). Але, ви-ходячи з того, що, за загальним правилом, предмет прокату може ви-користовуватися для задоволення побутових потреб, наймач не має права на укладення договору піднайму (ч. 1 ст. 791 ЦК), не має пере-важного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем (ч. 2 ст. 791 ЦК). Між