- прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закін-чення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.

Відповідно до ст. 123 Закону України „Про лізинг” лізингоодер-жувач має право:

- відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримати належні лізингодавцеві платежі до усу-нення ним виявленого порушення умов договору за умови по-переднього повідомлення лізингодавця;

- вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізин-гу відповідно до умов договору;

- лізингоодержувач має право пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодер-жувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

- прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізин-гу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов дого-вору, згідно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна;

- своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;

- у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

- у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізин-гу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;

- у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії до-говору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначено-му в договорі.

З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу під час вико-нання ними лізингових операцій об'єкт лізингу та ризики, пов'яза-ні з виконанням лізингових договорів, ризики випадкового знищен-ня або випадкового пошкодження об'єктів лізингу підлягають стра-хуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновлен-ням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Основним обов'язком лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових платежів за користування об'єктом лізингу, які мають періодичний характер. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про лізинг” лізингові пла-тежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

- суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений
ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домов-леністю сторін відповідно до вимог цього Закону та законодавства України. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.

Спеціальні норми щодо реєстрації договору лізингу у визначе-ному Кабінетом Міністрів України порядку встановлені для випад-ків, коли об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу, що передбачає залучення державних коштів, чи для за-безпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, ви-знаються недійсними.

ВИСНОВОК

За договором майнового найму одна сторона (наймодавець) зобов’язується надати другій стороні (наймачеві) майно у тимчасове користування за плату.

В законодавстві та літературі поряд з терміном „майновий найом” широко вживаються терміни „оренда”, „лізинг”, „прокат”, якими позначають однотипні за своєю юридичною природою договори, кожен з яких має певні особливості, обу-мовлені предметом найму. Так, предметом оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, окремі будівлі та споруди або примі-щення у них, земля; предметом лізингу - устаткування, транспортні та інші основні засоби; предметом прокату - як правило, рухомі речі, що їх використовують для задоволення побутових невиробничих потреб (побутова теле-, радіо-, відеоапаратура, пральні машини, холодильники тощо).

Деякі види майнового найму позначають іншими терміна-ми. Так, за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальникові для перевезення пасажирів, вантажів та інших цілей торговельного мореплавства на певний час. На підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна) виконують чартерне повітряне перевезення (ст. 61 Повітряного кодексу України).

Перед усім договір майнового найму відрізняється від інших (суміж-них) цивільно-правових договорів рядом ознак:

а) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимча-сове користування. Цим договір майнового найму відрізняється від договорів купівлі-продажу, міни та дарування, за якими одержувач майна стає його власником або набуває права повного господарського відання чи оперативного управління. Крім того, оскільки користування майном за договором майнового найму є тимчасовим, після закінчення строку договору або у разі його дострокового розірвання на-ймач зобов’язаний повернути майно у тому стані, в якому він його одержав;

б) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, предметом майнового найму можуть бути індивідуально-визна-чені, неспоживні речі (устаткування та обладнання, приміщен-ня, будівлі і споруди, транспортні засоби, предмети побутової техніки, музичні інструменти, спортивний інвентар тощо), які не знищуються повністю або не перетворюються на іншу річ у