Зазначений закон, незважаючи на його назву, має універсальний характер, оскільки його положеннями (якщо інше не передбачено законодавством та дого-вором оренди) може регулюватися оренда майна інших форм власності (приват-ної та колективної).

Важливе значення для регулювання орендних відносин мають й інші акти за-конодавства України: ЦК України (глава 58 „Найм (оренда)”); декрети Кабінету Міністрів України „Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громад-ського харчування та сфери послуг” від 29 грудня 1992 р. № 20-92, „Про пере-лік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається” від 31 грудня 1992 р. № 26-922, „Про впорядкування використан-ня адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у дер-жавній власності” від 11 січня 1993 р. № 5-933, „Про приватизацію цілісних май-нових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду” від 20 травня 1993 р. № 57-934; Закон України „Про приватизацію дер-жавного майна” від 4 березня 1992 р.; постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит оренда-реві коштів та цінних паперів” від 10 серпня 1995 р. № 6295; Типові договори оренди, затверджені наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. № 17746, та ряд інших нормативних актів.

Закон України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, яке саме майно може бути об'єктом оренди. Насамперед об'єктами оренди, за цим законом, є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозді-лів (філій, цехів, дільниць). Закон (п. 1 ст. 4) під цілісним майновим комплексом розуміє господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (ро-біт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, авто-номними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Оскільки майно підприємства, крім основних фондів, становлять також обо-ротні кошти та інші цінності, законодавством встановлений спеціальний порядок передачі їх орендареві. Так, грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умо-вах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України. Надання орендареві в кредит коштів та цінних паперів здійснюється на підставі кредитно-го договору, який укладається одночасно з договором оренди. Строк надання кредиту не повинен перевищувати строку дії договору оренди. У разі розірвання кредитного договору, закінчення строку його дії або припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві надані йому кошти та цінні па-пери.

Інші оборотні матеріальні засоби (тобто негрошові кошти і нецінні папери) викуповуються орендарем згідно з договором купівлі-продажу, який укладається одночасно з договором оренди. Плата за придбані оборотні матеріальні засоби вноситься орендарем протягом 30 календарних днів з моменту укладання дого-вору. Створеному членами трудового колективу господарському товариству орендодавець може продати оборотні матеріальні засоби в кредит за умови опла-ти ним не менш як 30 відсотків їхньої вартості. При цьому термін оплати оборот-них матеріальних засобів не повинен перевищувати одного року з дати укладен-ня договору купівлі-продажу. Розміри чергових внесків та строки їх сплати визначаються у договорі купівлі-продажу.

Об'єктами оренди, за Законом України „Про оренду державного та комуналь-ного майна”, можуть також бути нерухоме (будівлі, споруди, приміщення) та ін-ше окреме індивідуально-визначене майно підприємств, а також майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі при-ватизації (корпоратизації).

Разом з тим не можуть бути об'єктами оренди цілісні майнові комплекси дер-жавних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену ч. 1 ст. 4 Закону України „Про підприєм-ництво” (це діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів), а також цілісні майнові комплекси казенних підприємств.

Законодавчими актами України може бути доповнено перелік державних під-приємств, майнові комплекси яких не можуть бути об'єктами оренди. Так, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про перелік майнових комплексів дер-жавних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного вироб-ництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається” від 31 грудня 1992 р. № 26-92 не допускається, зокрема, передача в оренду радіотелевізійних передавальних центрів та об'єктів, що становлять загальнодержавну систему зв'язку; магістральних ліній електропередачі, магістральних трубопроводів; ма-гістральних залізниць, автомобільних шляхів державного значення, метрополіте-нів; гідро- і атомних електростанцій; протирадіаційних споруд тощо. Декретом також встановлено, що передача в оренду майнових комплексів чи відокремле-ного майна, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, може провадитися тільки з дозволу зазна-чених органів.

Сторони в договорі оренди. Суб'єктами оренди (сторонами в договорі оренди) є орендодавці та орендарі.

Орендодавцями (тобто органами та організаціями, що передають майно в оренду) є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представ-ництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних під-розділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фон-дів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та ор-ганами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке від-повідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває