Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ. У цьому разі обсяг обов'яз-ків набувача за волею сторін може змінитися або залишитися не-змінним.

Набувач майна не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти його, укладати щодо нього договір застави, пере-давати у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), до тих пір, поки живий відчужувач, не може бути зверне-не стягнення.

Втрата (знищення), пошкодження майна, що було передане на-бувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Припинення договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний
рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він
був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання на-бувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

2. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смер-тю відчужувача (ст. 755 ЦК України).

У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з ухи-ленням набувача від його виконання відчужувач набуває право вла-сності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання та до-гляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його по-дальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значен-ня, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору.

Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття май-на, що було предметом договору, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом (ст. 757 ЦК України).

Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач знову стає власником цього майна. У цьому разі договір довічного утри-мання (догляду) припиняється.

У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за догово-ром довічного утримання (догляду).

У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане на підставі договору довічного утримання (догля-ду), переходить до відчужувача.

Якщо внаслідок ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), пе-рейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)9.

________________________

9 Я.М.Шевченко, Цивільне право України, загальна частина, -К:, 2003.

ВИСНОВОК

З вищесказаного можна зробити наступні висновки.

Договір купівлі-продажу:

- за договором купівлі-продажу продавець зо-бов'язується передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього обу-мовлену угодою грошову суму;

- оплатний двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця і, отже, є юридичною підставою виникнення таких зобов'язаль-них правовідносин, які зумовлюють появу у покупця абсо-лютного речового права.

- договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий ха-рактер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві спла-чується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. У деяких випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно як матеріальний об'єкт, а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги

- оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом.

Договір міни:

- договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін на-лежного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного господарського відання або право опе-ративного управління).

- договір міни є оплатним, двостороннім і консенсуальним.

- договір міни за змістом і формою має багато спільного з договором купівлі-продажу.

- договір міни відрізняється від до-говору купівлі-продажу тим, що за продаване майно продавцеві сплачується відповідна його вартість лише у грошовому виразі.

Договір дарування:

- договір дарування поряд з договорами купівлі-продажу, міни опо-середковує перехід майна (речей та майнових прав) від однієї особи до іншої.

- договір дарування завжди безоплатний. Це означає, що даруваль-ник не отримує ніякого зустрічного надання з боку обдаровуваного.

- наслідками дарування є збільшення майна обдаровувано-го за рахунок зменшення майна дарувальника.

- ознакою договору дарування є також наявність згоди обдаровува-ного на прийняття дарунка.

- договір дарування передбачає безстроковий перехід да-рунка (речі або права) до обдаровуваного.

- договір дарування є, як правило, одностороннім договором: об-даровуваний стає власником речі (або має право вимагати передання йому дарунка), тобто не бере на себе ніяких обов'язків, а дарувальник передає або зобов'язується передати майно, не отримуючи при цьому жодних прав вимоги щодо обдаровуваного.

Договір довічного утримання:

- договір довічного утримання (догляду) є одностороннім, оскіль-ки за ним лише одна сторона - набувач наділений обов'язками, а друга сторона - відчужувач має лише права.

- договір є оплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач - необхідне утримання у вигляді відпо-відних матеріальних благ і послуг.

- договір довічного утримання є реальним договором, оскільки мо-мент укладення договору довічного утримання пов'язаний з переда-чею майна.

- договір довічного утримання укладається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Використана література:

Нормативно-правові акти:

Конституція України від 28 червня 1996 року;

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;

Кодекс про адміністративні правопорушення України від 7