Нарешті, договір дарування передбачає безстроковий перехід да-рунка (речі або права) до обдаровуваного.

Легальне визначення договору дарування вказує на те, що він мо-же конструюватись як реальний або консенсуальний.

Відповідно до ч. 1 ст. 723 ЦК договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровува-ному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання певної обставини. Таким чином, консенсуальний договір дарування породжує зобов'язання, за яким дарувальник (боржник) має вчинити певну дію, зокрема передати майно, а обдаровуваний (кредитор) має право вимагати виконання цього обов'язку.

Договір дарування є, як правило, одностороннім договором: об-даровуваний стає власником речі (або має право вимагати передання йому дарунка), тобто не бере на себе ніяких обов'язків, а дарувальник передає або зобов'язується передати майно, не отримуючи при цьому жодних прав вимоги щодо обдаровуваного.

Але з цього правила є винятки. Так, за договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію май-нового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність третій особі, виплачувати ренту,

_____________________

7 О.С.Иоффе Обязательственное право. – М:, „Юрид. Лит.”, 1975.

надати право довічного користування дарунком або його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи при виселенні з дарованого будинку тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на ко-ристь третьої особи, що робить такий договір дарування двосторон-нім (ч. 3 ст. 626 ЦК). Уразі смерті дарувальника, оголошення його по-мерлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдарову-ваного та особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.

Між тим трансформація договору дарування у двосторонній не по-збавляє його ознак безоплатності Так, майнове надання обдаровува-ного спрямоване на користь третьої особи, а не дарувальника і не є, таким чином, зустрічним, що необхідно для кваліфікації договору як оплатного. Не порушується у зазначеній конструкції й друга ознака дарування - збільшення майна обдаровуваного за рахунок зменшен-ня майна дарувальника.

Характерною ознакою договору дарування є особистий характер зобов'язання, яке він породжує. Так, відповідно до ч. 3 ст. 723 ЦК, якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник чи обдаровуваний помре, договір дару-вання припиняється.

Найбільш цікавим, з точки зору юридичного аналізу, є реальний договір дарування. Такий договір, як було зазначено вище, є укладе-ним з моменту передання майна. Звичайна конструкція реального до-говору у випадку дарування призводить до виключних наслідків - за таким договором, на відміну від інших, не виникає зобов'язання.

Так, не важко помітити, що передання майна обдаровуваному має наслідками виникнення у нього права власності на дарунок (ч. 1 ст. 334 ЦК). Тобто, у той час як інші реальні договори породжують зобов'язання сторін, реальний договір дарування породжує не зобо-в'язальні правовідносини, а призводить безпосередньо до виникнен-ня права власності на дарунок в обдаровуваного. Класики вітчизняної цивілістики зазначали, що такий договір покладений в основу пе-редання речі та є речовим договором.

Предмет договору дарування. ЦК встановлює, що дарунком мо-жуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути також майнові права, якими дарувальник володіє або котрі можуть виникнути у нього в майбут-ньому. Тобто, мова йде про будь-які неспоживчі та споживні речі, рухомі й нерухомі, зокрема, споруди, будівлі, транспортні засоби, зе-мельні ділянки, підприємства тощо, за винятком майна, вилученого з цивільного обороту.

Майнові права, що є дарунком, можуть бути як зобов'язальними, так і речовими.

Дарування зобов'язальних прав, що дарувальник як кредитор має до третьої особи, здійснюється у вигляді безоплатної цесії (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК), у якій має бути зрозуміло висловлений намір цедента (да-рувальника) здійснити безоплатне передання права вимоги цесіонарію (обдаровуваному). У іншому випадку за правилами ч. 4 ст. 632 ЦК ціна у договорі, якщо вона не вказана, визначається, виходячи із звичайних цін, і такий договір не може вважатися даруванням. Пере-дання дарувальником обдаровуваному майнового права до самого се-бе не передбачає використання визначеної договірної конструкції (ч. 1 ст. 6), та здійснюється за договором, за яким встановлюється за-значене право щодо обдаровуваного.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, те-риторіальна громада (ст. 720 ЦК).

Закон встановлює певні обмеження щодо укладення договору да-рування (на стороні дарувальника) деякими особами. Так, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підо-пічних (ч. 2 ст. 726 ЦК). Закон не передбачає заборони укладення до-говору дарування щодо малолітніх та недієздатних.

Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчими документами дарувальника. Це положення не поши-рюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

ЦК визначає специфічні правила щодо змісту доручення на укла-дення договору дарування представником дарувальника. Так, дору-чення на укладення договору дарування, у якому не вказано імені об-даровуваного, є нікчемним