Правопорушення породжують зобов'язання унаслідок створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи; спричиненню шкоди, безпідставного збагачення і т.п. (глави 81-83 ЦК України).

Значна більшість цих норм розрахована на регулювання зобов'я-зальних відносин, що виникають на підставі договору. Дані норми у своїй сукупності складають договірне право. Останнє має свою внутрішню диференціацію і складається з низки субінститутів, які об'єднують правові норми, розраховані на регулювання окремих груп, видів та підвидів договорів, що породжують відповідні договірні зобов’язання.

Інші норми спеціальної частини зобов'язального права розраховані на регулювання зобов'язальних відносин, що виникають з односторонніх правомірних чи неправомірних дій (деліктів). Вони теж об'єднуються у відповідні субінститути зобов'язального права і розраховані, відповідно, або на регулювання недоговірних зобов'язальних відносин усунення негативних наслідків, що виникають внаслі-док порушення однією особою суб'єктивних цивільних прав іншої.

Норми зобов’язального права містяться переважно у Книзі п'ятій ЦК та у інших актах цивільного законодавства.

Практичне завдання 1.

Уніговський помістив у телепрограмі оголошення про продаж автомобіля ВАЗ-2109 за 9 тис. грн. Ввечері, в день виходу реклами, до нього зателефонував Кісельов і висловив бажання купити автомобіль. Уніговський погодився і вони домови-лися, що через два дні укладуть договір купівлі-продажу та пере-оформлять автомобіль на Кісельова в підрозділі ДАІ. Коли Кісе-льов прийшов до Уніговського, то з'ясувалося, що той продав ав-томобіль Гриценко. Кісельов звернувся в суд із позовом про ви-знання за ним права власності на автомобіль і витребування його від Гриценко. У судовому засіданні Уніговський не заперечував факту домовленості з Кісельовим і пояснив, що оскільки Гриценко запро-понував більшу ціну, то він і продав автомобіль йому, а усна домо-вленість не має ніякої юридичної сили.

Який порядок укладення договору? Яке рішення повинен винес-ти суд?

Оскільки договір є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, погодження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має назву оферти, і прийняття пропозиції другою стороною, або акцепту. Відповідно сторо-на, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а сторо-на, яка прийняла її, - акцептантом.

Загальний порядок укладення цивільно-правових догово-рів визначено в статтях 638-654 ЦК України. Існують певні особливості укладення біржових угод (договорів), проведення торгів на аукціонах, у порядку конкурсу тощо.

Для того, щоб вступити в договірні відносини, один із учасників повинен виявити ініціативу, тобто виступити з пропозицією укласти договір (офертою). Чинний ЦК України не містить ознак оферти, хоч вони мо-жуть бути виведені з загальних положень цивільного законо-давства шляхом доктринального тлумачення.

Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка ад-ресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропози-цію, вважати себе зв'язаною договором у разі її прийняття (ст. 638 ЦК).

Отже, оферта характеризується такими рисами: по-перше, вона адресується конкретно одній чи кільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб (наприклад, у рекламах), то вона розглядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначено в цій пропозиції. По-друге, оферта має містити вказівку на істотні умови майбутнього договору, тобто ті, що визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавлений оферент. По-третє, про-позиція виражає твердий намір оферента вважати себе зв'яза-ним договором і запропонованими умовами в разі їх прий-няття (акцепту) другою стороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазна-чення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір можна змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту або в момент її одержання адресатом. У цьому разі раніше зроблена оферта втрачає свою значи-мість, отже, і не зв’язує оферента. Оферта, яку одержав адре-сат, не може бути відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше не застережено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи з обстановки, в якій інша зроблена.

Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути пов-ним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю по-годжується із запропонованими умовами договору і пові-домляє про це оферента. Якщо пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним за умови, що особа, яка зробила про-позицію, одержала від другої сторони відповідь про прийнят-тя пропозиції протягом цього строку (ст. 643 ЦК).

У пропозиції укласти договір, яка адресується другій сто-роні, строк для відповіді може й не зазначатись. У цьому разі укладення договору залежить від того, в якій формі зроблено пропозицію - усній чи письмовій. Коли оферта зроблена усно, без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга сторона негайно заявила оферентові про прийняття нею пропозиції. Якщо ж таку пропозицію зроблено в письмовій формі, договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержано протягом нормально-необхідного для цього часу (ст. 644 ЦК). При цьому враховуються встановлені строки для пробігу корес-понденції певного виду в обидва кінці.

Іноді замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встановлений для акцепту строк вчиняє дії по виконанню зазначених в оферті умов договору: відван-тажує товари, надає послуги, сплачує відповідні суми тощо. Такі дії слід вважати акцептом, якщо інше не передбачено за-конодавчими актами або не зазначено в оферті. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на