ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди

2. Відповідальність організацій за шкоду, заподіяну з вини її працівника.

3. Відповідальність за шкоду, заподіяну

правоохоронними органами.

4. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом

підвищеної небезпеки.

5. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім, або недієздатним.

ВИСНОВОК

Використана література

ВСТУП

Однією з підстав виникнення зобов'язань згідно з чинним цивільним законодавством є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від інших зобов'язань, які виникають із правомір-них актів (наприклад, договору, односторонньої угоди, адміністративного акта), цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто проти-правне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктними (від лат. delictum - правопорушення). Заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і по-терпілий не перебували між собою у зобов'язальних відноси-нах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторо-нами зобов'язальних відносин.

Відсутність між потерпілим і заподіювачем зобов'язальних відносин до заподіяння шкоди не означає, що між ними не існувало ніяких цивільно-правових відносин. Вони перебу-вали в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб'єктивне цивільне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктив-ного цивільного права полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному правовому режиму. До абсолютних прав належать: право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі і гідності, особистої свободи, право на охорону здоров'я тощо. Якщо абсолютне суб'єктивне право охороняється від усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покла-дається на всіх і кожного. Абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого абсолютного суб'єктив-ного права. Невиконання такого обов'язку завжди призво-дить до порушення чужого суб'єктивного права і за наявності передбачених законом інших підстав породжує деліктне зобо-в'язання.

Деліктне зобов'язання - це зобов'язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості грома-дянина або його майну чи майну організації, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі. Деліктне зобов'язання - це різновид цивільно-правових зобов'язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують кожне зобов'язання. Такими структурними елементами є суб'єкт, об'єкт та зміст.

Метою даної курсової роботи є аналіз такого інституту права як зобов’язання із заподіяння шкоди.

Для досягнення зазначеної мети мною були поставлені наступні задачі:

Розглянути поняття і значення зобов’язань із заподіяння шкоди;

Елементи зобов’язань із заподіяння шкоди;

Проаналізувати суб’єктів, які винні у заподіянні шкоди;

Дати характеристику суб’єктам, які винні у заподіянні шкоди;

Розкрити принцип змагальності в кримінальному процесі.

Вважаю, що в цілому вирішити їх мені вдалося.

1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди

Глава 82 ЦК присвячена зобов'язанням, що виникають не з договорів, а із завдання шкоди. Законодавець не дає визначен-ня даного зобов'язання, однак в ст. 1166 ЦК міститься основна ідея за якою „шкода, завдана неправомірними рішеннями, дія-ми чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала”. Враховуючи зміст правової норми, можна ви-значити зобов'язання із відшкодування шкоди як зобов'язан-ня в яких особа, яка завдала шкоди неправомірними рішення-ми, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи шкоди, а також майну фізичної або юридичної особи, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування завданої шкоди в повному обсязі.

В юридичній літературі поняття „зобов'язання із відшкоду-вання шкоди” (які відомі нам як зобов'язання внаслідок завдання шкоди”) та „відповідальність за завдану шкоду” часто застосовують як тотожні. Таку позицію займає і законодавець. Глава 82 розділу III („Окремі види зобов'язань”) ЦК названа „Відшкодування шкоди”, а перші статті цієї глави (1166 та 1167) присвячені загальним підставам відповідальності за за-вдану майнову шкоду та моральну.

Зобов'язання із відшкодування шкоди виникає з факту пра-вопорушення. З цього моменту воно має своїм змістом відпові-дальність, тобто покладання на особу обов'язку нести негатив-ні наслідки. Тобто відповідальність за завдану шкоду не допов-нює, не супроводжує будь-яке інше зобов'язання (як при договірній відповідальності), а складає зміст зобов'язання із пра-вопорушення в зобов'язанні із відшкодування шкоди. Це свід-чить про відсутність протиріч між даними поняттями у зв'яз-ку із їх тісним взаємозв'язком.

Зобов'язання із відшкодування шкоди завдячують своїм походженням римській юриспруденції, тому їх традиційно прийнято називати деліктними і відповідно відповідальність за завдану шкоду - деліктною.

Характерними рисами деліктних зобов'язань є те, що вони:

- виникають внаслідок неправомірних рішень, дій чи безді-яльності заподіювача;

- настають у тому випадку, коли потерпілий і заподіював шкоди не знаходилися в цивільних правовідносинах;

- це завжди новий юридичний обов'язок, який покладаєть-ся на правопорушника замість невиконаного;

- виникають при порушенні абсолютного права потерпілого;

- регулюються імперативними нормами;

- виступають тільки у формі відшкодування шкоди;

- на розмір відшкодування впливає умисел і груба необереж-ність потерпілого та матеріальний стан заподіювача шко-ди в особі фізичної особи;

- наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподі-ювача вини є обов'язковими умовами виникнення поза-договірної відповідальності (крім випадків передбаче-них законом).

Зобов'язання із відшкодування шкоди слід відмежовувати від договірних зобов'язань. Так, а) договірні зобов'язання ви-никають у разі укладення цивільно-правового договору (зокре-ма, договірна відповідальність настає за невиконання або нена-лежне виконання умов договору), а зобов'язання із відшкоду-вання шкоди в тому випадку, коли потерпілий і заподіював шкоди не знаходилися в цивільних правовідносинах (однак правила про деліктну відповідальність поширюються й на за-вдання шкоди особою, з якою у потерпілого