Якщо особа перешкоджала з'ясуванню істини шляхом самообмови і цим сприяла прийняттю рішень чи здійснен-ню дій, які є підставою для відшкодування шкоди та передбачені ч. 1 ст. 1176 ЦК, ця особа не отримує права на відшкодування шкоди. При цьому термін „самообмова” має тлумачитись як дача показань чи інші дії, що здійснені свідомо з метою перешкодити встановленню істини. Якщо ж особа здійснила самообмову не власною волею, а під погрозою чи в результаті насильства, такі дії не можуть кваліфікуватись як самообмова.

Ч. 2 ст. 1176 ЦК вкрай обмежує можливість відшко-дування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі постановленням судом незаконного рішення у цивільній справі. Така шкода відшкодовується державою в повному обсязі, але тільки тоді, коли в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, встановлено склад зло-чину. Це має бути встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Із ч. 7 ст. 1176 ЦК випливає, що законом має бути встановлений порядок відшкодування шкоди, завданої не-законними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу дізнан-ня, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Цей порядок має поширюватись на всі види зобов'я-зань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди цими орга-нами: 1) на зобов'язання, що виникають незалежно від вини такого органу, його посадових і службових осіб (ч. 1-4 ст. 1176 ЦК); 2) на зобов'язання, що виникають внаслідок дій судді (суду), які вплинули на постановлення незаконного рішення суду у цивільній справі, якщо в діях судді (суддів) встановлено склад злочину за обвинувальним вироком, що
набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК); 3) на зобов'язан-ня, що виникають на загальних підставах (ч. 6 ст. 1176 ЦК). В останньому випадку законом, про який йдеться, не повинні встановлюватись особливості, що стосуються підстав
відшкодування шкоди, оскільки ці підстави визначені у ч. 6 ст. 1176 ЦК як загальні. Проте, ч. 6 ст. 1176 ЦК не може бути перешкодою для встановлення особливостей таких підстав, оскільки законодавець не обмежений в праві вста-новлення в законах будь-яких спеціальних правил.

Викладене означає, що зберігає чинність Закон „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”. Цей Закон поширюється на відносини щодо відшкодуван-ня шкоди, які регулюються ч. 1-4 ст. 1176 ЦК. Немає підстав поширювати цей Закон на зобов'язання, що вини-кають з підстав, передбачених ч. 5 ст. 1176 ЦК. У випадках передбачених ч. 6 ст. 1176 ЦК шкода підлягає відшкоду-ванню відповідно до загальних положень глави 82 Цивільного кодексу. В решті випадків названий Закон діє в час-тині, в якій він не суперечить ст. 1176 ЦК.

Положення про застосування Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові не-законними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” було прийняте Міністерством юстиції, Генеральною прокуратурою, Міністерством фінансів за по-годженням з Верховним Судом, Міністерством внутрішніх справ і Службою безпеки відповідно до повноважен-ня, наданого названим органам Постановою Верховної Ради „Про введення в дію Закону „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”. Тому немає підстав заперечувати чинність згаданого Положення. Разом з тим воно не може бути визнане чинним в частині, в якій воно суперечить Цивільному кодексу.

Частина друга ст. 1 Закону „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” передбачає відшкодування завданої шкоди „в повному обсязі”. Це не стало перешкодою для встановлення в ст. 3 Закону спеціальних правил, які не передбачають, зокрема, відшкодування неотриманого прибутку, відшкодування витрат без урахування індексу інфляції та процентів крім певних випадків. Частина четверта ст. 4 Закону передбачає повне відшкодування шкоди у разі пошкодження майна. Але не передбачається відшкодування грошової суми, на яку знизилась вартість майна в результаті природного його зносу за період від вилучення його у потерпілого до повернення йому майна.

Як і ст. 1176 ЦК Закон передбачає відшкодування шкоди за рахунок держави (державного бюджету). Проте, передбачається повернення майна в натурі, а якщо воно не збереглося, його вартість відшкодовується особами, якими це майно було передане безоплатно. Стосовно втраченого житла встановлено, що його вартість відшкодовується ви-ходячи із ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди (частина друга ст. 4 Закону). Вартість іншого майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди (частина четверта ст. 4 Закону). Ці нюанси у поряд-ку визначення ціни не є достатньо обґрунтованими. Але ж зазвичай немає підстав для того, щоб відступати від букви Закону, який тут аналізується.

Мінімальний розмір відшкодування моральної шко-ди, встановлено тільки за час перебування під слідством чи судом. Цей розмір складає один мінімальний розмір зароб-ітної плати за місяць. В інших випадках він може бути як більшим, так і меншим.

Ст. 12 Закону встановлює спеціальний порядок виз-начення розміру шкоди, яка завдана органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду та підлягає відшко-дуванню. Але цей порядок слід визнати таким, що втратив чинність з урахуванням наступного. По-перше, припис звер-тались з заявою чи клопотанням про визначення розміру відшкодування до органу дізнання, попереднього слідства, прокуратура, в результаті дій яких (в