Конвенція встановила ряд загальних правил, яких мають дотримуватися всі її учасники.

Стосовно патентів. Патенти проголошено незалежними, тобто патент, виданий однією із країн - учасниць Конвенції, має чинність лише в межах тієї країни, яка його видала. Видача патенту певною країною ніякою мірою не зобов'язує інші країни - учасниці Конвенції видавати такий само патент на такий само винахід. Для одержання правової охорони вина-ходу в певній конкретній країні необхідно подати заявку і одержати патент у цій країні. Проте якщо в одній із країн - учасниць Конвенції у видачі патенту буде відмовлено або виданий патент буде визнано недійсним, то цей юридичний факт сам по собі не зумовлює таких само дій в іншій країні - учасниці Конвенції.

Винахідник має право бути названим як автор винаходу в патенті.

Важливим положенням Конвенції є правило, за яким у видачі патенту не може бути відмовлено чи виданий патент бути визнано недійсним на тій підставі, що продаж запатенто-ваного виробу або виробу, виробленого запатентованим спо-собом, підпадає під заборону або обмеження, встановлені національним законодавством.

У разі невикористання запатентованого об'єкта промисло-вої власності протягом строку, встановленого національним законодавством, кожна країна має право видати примусову ліцензію. Умови і порядок її видачі встановлюються націо-нальним законодавством.

Умови і порядок видачі свідоцтв на товарні знаки також визначаються національним законодавством кожної країни - учасниці Конвенції. Тому не може бути відмовлено в реєстрації знака або реєстрацію визнано недійсною в іншій країні - учасниці Конвенції на тій підставі, що знак не зареєстрований в країні його походження. Припинення дії або анулювання реєстрації знака в одній із країн - учасниць Кон-венції не зумовлює автоматично визнання реєстрації знака або припинення його чинності на цій підставі в інших країнах - учасницях Конвенції.

Якщо національним законодавством країни - учасниці Конвенції передбачається обов'язкове використання знака, то в разі його невикористання реєстрація може бути анульована лише за спливом розумного строку.

Країни - учасниці Конвенції зобов'язані відмовляти в реєстрації і забороняти використання позначення, яке є від-творенням, імітацією або перекладом іншого знака, що може спричинити обман споживачів стосовно інших знаків.

Зазначені країни зобов'язані також відмовляти в реєстрації і забороняти використання таких знаків, які містять без від-повідного на те дозволу державні емблеми, офіційні знаки та клейма контролю і гарантії. Це положення поширюється також на герби, прапори, емблеми, скорочені і повні наймену-вання певних міжурядових організацій.

Промислові зразки підлягають правовій охороні в кожній країні - учасниці Конвенції незалежно від того, чи виробля-ється виріб в тій країні, де використано промисловий зразок.

Фірмові найменування підлягають правовій охороні в кожній країні - учасниці Конвенції без обов'язкової подачі заявки чи реєстрації.

Кожна країна - учасниця Конвенції зобов'язана вживати відповідних заходів проти прямого чи побічного використання вказівок щодо походження продукту або стосовно виробника цього продукту, якщо вони не відповідають дійсності, вводять споживача в оману.

Країна - учасниця Конвенції зобов'язана забезпечити ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Мадридська угода про припинення неправдивих (фаль-шивих) або таких, що можуть ввести в оману, вказівок про походження товару (1891 р.). За станом на 1 січня 1995 р. учасницями цієї Угоди були 31 країна.

Угода переглядалась у Вашингтоні в 1911 р.; у Гаазі в 1925 р.; у Лондоні в 1934 р.; у Лісабоні в 1958 р.; у Стокгольмі в 1967 р. Угода відкрита для усіх країн - учасниць Паризької конвенції.

На усі товари, стосовно яких вказується фальшива або така, що може ввести в оману, вказівка, яка прямо чи побічно сто-сується однієї із країн - учасниць Угоди, накладається арешт при їх ввозі, або такий ввіз забороняється, або застосовуються інші заходи і санкції. Угода передбачає випадки і спроби витребування і накладення такого арешту, забороняє вико-ристання у зв'язку з продажем, демонстрацією або пропози-цією до продажу товарів будь-яких позначень рекламного ха-рактеру, які здатні ввести в оману стосовно джерела поход-ження товару.

Найробський договір про охорону олімпійського символу (1981 р.). Відповідно до цього Договору усі учасниці-держави зобов'язані охороняти олімпійський символ (п'ять перепле-тених кілець) від використання його в комерційних цілях (у рекламних оголошеннях, на товарах, як знак тощо) без дозво-лу Міжнародного олімпійського комітету.

За станом на 1 січня 1995 р. Договір підписали 36 держав.

Договір про закони про товарні знаки (ТЛТ) (1994 р.). За станом на 15 квітня 1995 р. цей Договір підписали 42 дер-жави, у тому числі Україна.

Головна мета ТЛТ спростити процедуру реєстрації товар-них знаків. Це досягається шляхом спрощення і гармонізації реєстрації та усунення недоліків при її здійсненні.

За цим Договором процедура реєстрації знака поділяється на основні етапи: заявка на реєстрацію, зміни після реєстрації і подовження реєстрації. Правила кожного етапу передбача-ють докладний перелік вимог, що висуваються до заявника або володільця. Щодо першого етапу, то тут встановлені за-гальні вимоги до заявки: прізвище, ім'я та адреса заявника, інші необхідні дані. Кожна сторона Договору не може вима-гати від заявника нічого іншого, ніж передбачено ТЛТ.

Другий етап стосується змін імені та адреси або володільця реєстрації.

Що ж