По мірі глобалізації економіки проблема правового регулюван-ня інтелектуальної власності та її основна мета - охорона прав на неї - набула міжнародного значення. Її вирішенням зайняті фахівці різних галузей та всі країни світу без винятку. Для одних вона менш, а для інших - більш гостріша. Зміна технологій, різке оновлення основних фондів, перевага морального старіння над фізичним зно-сом, становлення видавничої справи та індустрії розваг на засадах підприємництва. Все це виявляє недоліки взятого і культивованого напрямку правового регулювання та охорони інтелектуальної власності на основі пропрієтарної теорії права інтелектуальної влас-ності. На зміну філософським підходам аналізу економічної і пра-вової дійсності приходить утилітарний прагматичний підхід. Це має свої позитивні і негативні наслідки.

Здебільшого відносини творчості складаються і розвиваються у рамках цивільного права та підприємництва. В протистоянні во-лодільця права іншим особам можливі напрямки розвитку відносин за векторами: нейтральності; співпраці задля отримання вигоди; контрафакції. Намагання отримати зиск об'єктивно спонукає ав-торів до передачі майнових прав спеціалістам-підприємцям, а ос-танні в умовах нестабільності та відсутності вільних коштів на при-дбання новинок ризикують і йдуть на їх несанкціоноване викори-стання. Товарність прав інтелектуальної власності спричиняє особ-ливості їх реалізації та захисту.

Загальна орієнтація правового регулювання відносин інтелек-туальної власності в світі здійснюється під впливом прийнятих міжнародних конвенцій, угоди TRIPS, вимог WIРО і ВТО як умов прийняття в останню. В більшій мірі норми про інтелектуальну власність уніфіковані під впливом міжнародних конвенцій у сфері інтелектуальної власності та необхідності моделювання єдиного еко-номічного механізму реалізації майнових прав.

Використана література:

Нормативно-правові акти:

Конституція України від 28 червня 1996 року;

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;

Кодекс про адміністративні правопорушення України від 7 грудня 1984 р.;

3. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991р.

4. Закон України “ Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993р.

5. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993р.

6. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24 квітня 1993р.

Підручники:

Р.Б.Шишка Охорона права інтелектуальної власності, авт.- пр. аспект, „НУВС”, -Х:, 2002;

В.С.Дробязко, Р.В.Дробязко Право інтелектуальної власності, „Юрінком Інтер”, -К:, 2004;

О.А.Підопригора О.Д.Святоцький Право інтелектуальної власності, „Ін Юре, -К:, 2002;

О.А.Підопригора О.О.Підопригора Право інтелектуальної власності України, „Інтер, -К:, 1998;

І.І.Дахно Право інтелектуальної власності, навч. пос., „Либідь”, -К:, 2002;

Коцюба О. Огляд діючого законодавства, „Інтелектуально власність”, №6, 1999:

О.Підопригора Українське комерційне право, №1, 2001.