право інтелектуальної власності на наукове відкриття;

право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

право інтелектуальної власності на компонування інтегральної схеми;

право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію;

право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин;

право інтелектуальної власності на комерційне найменування;

право інтелектуальної власності на торгівельну марку;

право інтелектуальної власності на географічне зазначення;

право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

ЦК України дає визначення поняття права інтелектуальної власності, визначає його об’єкти, суб’єкти, підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності, особисті майнові та особисті немайнові права інтелектуальної власності, використання об’єкта права інтелектуальної власності, строк чинності прав інтелектуальної власності, здійснення права власності, наслідки порушення права інтелектуальної власності та їх захист.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі - Закон про винаходи) захисту прав присвятив розділ VII, що складається з двох статей. Закон визначає, що будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені цим Законом (ст. 28), вва-жається порушенням права власності власника патенту, що спри-чиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту таке порушення має бути припине-но, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту за-подіяну шкоду. Таким самим правом користується ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Усі спори, пов'язані із застосуванням Закону про винаходи, роз-в'язуються судом. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про: авторство на винахід чи корисну модель; встановлення власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; ук-ладання та виконання ліцензійних договорів; право першокористування; винагороду винахіднику; компенсації. Суди розглядають та-кож й інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом.

Як видно з наведеного вище, цей Закон не розрізняє адміністра-тивної, цивільно-правової чи кримінальної відповідальності за по-рушення прав винахідників. Разом з тим чинне законодавство пе-редбачає адміністративну і кримінальну відповідальність за пору-шення патентних прав.

Такі самі норми про захист містить Закон України «Про охоро-ну прав на промислові зразки» (розділ VII, статті 26-27).

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» містить розділ VI «Захист прав», що складається зі статей 20-22. Закон проголошує, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені цим Законом є порушенням прав власника сві-доцтва, що спричиняє відповідальність згідно з чинним законодав-ством України.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припи-нене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва має також право вимагати усу-нення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака чи позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати відновлення пору-шених прав власника свідоцтва має право також ліцензіат, якщо ліцензійним договором не передбачено інше.

Спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, розв'язуються судом, господарським або третейським судом у порядку, встановле-ному чинним законодавством України.

Відповідно до їх компетенції суди розглядають спори про: ста-новлення власника свідоцтва; укладення та виконання ліцензійних договорів; порушення майнових прав власника свідоцтва. Судам підвідомчі й інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом. У цьому Законі міститься досить специфічна норма, відповідно до якої ніхто інший, крім колишнього власника свідоцт-ва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох ро-ків після припинення чинності свідоцтва.

Захист прав на сорт здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин». Розділ VI цього Закону вста-новлює відповідальність за його порушення. Стаття 53 проголошує, що порушення прав на сорт спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 54 спори, пов'язані із застосуванням цього За-кону, розв'язуються в порядку, передбаченому законодавством.

Закон України «Про племінне тваринництво» від 21 грудня 1999 р. також містить розділ VI, що складається з однієї статті, яка встановлює відповідальність за порушення цього Закону. У ній за-значено, що суб'єкти племінного тваринництва, їх посадові особи і посадові особи державної племінної служби несуть відповідаль-ність, установлену законодавством України.

Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» встановлює державний захист права власності на науково-технічну продукцію. Передусім, зазначений Закон проголошує, що результати науково-технічної діяльності є об'єктом права власності їх творців (розробників) науково-техніч-ної продукції, якщо інше не передбачено законом або договором.

Держава розглядає захист права інтелектуальної власності на нау-ково-технічну продукцію як необхідну умову практичного викорис-тання науково-технічних досягнень. Держава законодавчо забезпе-чує суб'єктам науково-технічної діяльності рівні умови на захист права власності на науково-технічну продукцію в судовому порядку.

Інші види інтелектуальної діяльності поки що не отримали пра-вової охорони, і захист їх результатів не здійснюється.

Такими є основні положення захисту прав інтелектуальної влас-ності в законодавстві України. Їх побіжний огляд свідчить про від-сутність якої-небудь системи, загальних правил, а також про певну непослідовність. Це дає нам підставу зробити деякі висновки.

Перша обставина, що звертає на себе увагу, певна непослідов-ність законодавця. У деяких законах він визнав за авторами лише виключне право на результат, а не право власності. В інших випад-ках чітко й однозначно захищається саме право власності на ре-зультат творчої праці (закони про промислову власність). У тре-тьому випадку захищається право власності на охоронний доку-мент. Така непослідовність не може бути виправдана в одній сис-темі законодавства.

ЦК України цю непослідовність усунув і визнав за творцями ли-ше право інтелектуальної власності на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Друга обставина, що звертає на себе увагу при огляді системи за-хисту права інтелектуальної власності, встановлена законами Ук-раїни про інтелектуальну власність, це різноманітність способів, форм та видів захисту цього права. В одних випадках викладають-ся