Віденська угода про заснування Міжнародної класифі-кації зображувальних елементів знаків (1973 р.). Перегля-далась у 1985 р. За станом на 1 січня 1995 р. цю Угоду підписали 5 держав.

Нею засновано класифікацію для знаків, які включають або складаються із зображувальних елементів. Класифікація налічує 29 категорій, 144 групи і 1 569 підгруп, відповідно до яких класифікуються зображувальні елементи знаків. Цією класифікацією фактично користуються патентні відомства принаймні 30 країн, а також Міжнародне бюро ВОІВ.

Усі країни - учасниці Угоди складають Комітет експертів, який має своїм завданням періодичний перегляд Класи-фікації.

Правову охорону можуть отримати не будь-які товарні знаки, а тільки ті, які відповідають вимогам встановле-ним законом. Правова охорона надається товарним знакам, що не суперечать суспільним інтересам, принципам гуман-ності і моралі.

Важливою і необхідною умовою правової охорони товарного знаку є його новизна. Новими по чинному законодавству варто вважати тільки такі товарні знаки, які не є за своїм змістом тотожними чи подібними до інших товарних знаків, комерційних найменувань, географічних зазначень, серти-фікаційних знаків, зареєстрованих у встановленому порядку.

Визначеної категорії знаків правова охорона не надає. Це позначення, що зображують державні герби, прапори, емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочені чи повні наймену-вання міжнародних, міжурядових організацій; офіційні, конт-рольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки; нагороди й інші знаки відмінності. Такі позначення можуть бути включені в знак як неохоронювані елементи, якщо на це є згода компетент-них органів чи їхніх власників.

3. Необхідність вдосконалення правового захисту суб’єктів

індивідуалізації товару та послуг.

Суб'єктом індивідуалізації товару та послуг може бути будь-яка фізична чи юридична особа або од-ночасно кілька фізичних та (або) юридичних осіб.

Згідно ст. 493 ЦК суб'єктами права власності на торгівельну марку (товарний знак) виз-начаються фізичні та юридичні особи. Фізичні особи ма-ють право на реєстрацію торговельної марки незалежно від того, зареєстровані вони чи ні як суб'єкти підприємницької діяльності. Але отримання доходів від передання права на використання торговельної марки чи в результаті її відчу-ження можливе за умови реєстрації фізичної особи як субєкта підприємницької діяльності.

Юридична особа має право зареєструвати торговельну марку також поза зв'язком з виробництвом відповідних то-варів чи здійсненням діяльності щодо надання відповідних послуг.

Передбачається можливість одержання права на пев-ну торговельну марку декількома фізичними чи юридични-ми особами. В цьому разі співвласники торговельної марки мають погодити між собою порядок користування знаком. За відсутності згоди кожен із власників торговельної марки має право користуватися та розпоряджатися нею на свій розсуд. Але ні один із співвласників не має право власності на неї без згоди решти власників.

Власник торговельної марки має суб'єктивні права та несе юридичні обов'язки, що встановлені чинним законо-давством та міжнародними договорами, що є обов'язкови-ми для України.

Власник торговельної марки вправі використовувати її. Використанням визначається застосування торговельної марки на товарах, при наданні послуг, для яких вона зареє-стрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих ви-даннях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахун-ках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із вве-денням зазначених товарів і послуг в господарський обіг.

Законодавство визначає право на реєстрацію торго-вельної марки за всіма особами, що не виключає здійснен-ня реєстрації виключно з метою продажу, видачі ліцензій та з метою перешкодити використанню торговельної марки на території України. З метою запобігти зловживанню пра-вом на торговельну марку ст. 17 Закону „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” покладає на власника свідоцтва обов'язок добросовісно користуватися виключним правом, що випливає із свідоцтва. Якщо знак не викорис-товується або недостатньо використовується в Україні про-тягом трьох років з дати реєстрації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання торговельної мар-ки було припинено, будь-яка особа може звернутися до суду з позовом про припинення дії свідоцтва. Це правило ч. 4 ст. 18 Закону „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” визначає, в які матеріально-правові та процесу-альні способи може захищатись інтерес особи, що пору-шується невиконанням власником свідоцтва обов'язку доб-росовісно користуватись виключним правом.

Власнику свідоцтва надається право поряд із торго-вельною маркою проставляти попереджувальне маркуван-ня, що вказує на її реєстрацію в Україні.

До введення в дію Закону від 16 червня 1999 р., яким внесено зміни до ст. 6 Закону „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, не виключалась реєстрація як тор-говельної марки таких зазначень, які добросовісно викори-стовувались до 1 січня 1992 р. двома і більше юридичними особами для позначення однорідних товарів. Тому особи, що до 1 січня 1992 р. добросовісно користувалися зазначен-нями, які були зареєстровані іншими особами як торго-вельні марки до 30 липня 1999 р. (дня введення в дію Закону від 16 червня 1999 р. „Про внесення імін до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”) мають право на подальше використання цих зазначень.

Майнові права на торговельну марку можуть бути передані на підставі договору про їх відчуження. Це не допускається лише тоді, коли це може стати