упаковки для певних товарів вказівку на походження товарів, оскільки вони вважають, що упаковка товару служить для функціонального або естетичного оформлення, то у разі використовування об'ємного товарного знаку відомо, що при комбінованому позначенні споживачі орієнтуються швидше на словесні елементи, ніж на інші оформлюючі елементи”. Це рішення могло б бути ухвалене і в Україні. Як правильно відзначив в своїй роботі Вюртенбергер, питання про використовування „товарного знаку” для форм упаковки визначається правом ринку вільно використовувати дане позначення або форму. Чи можна подолати цю перешкоду після тривалого використовування позначення - поки невідомо. Чи є основним критерієм для товарного знаку тільки величина сум, вкладених в рекламу? Для мене особисто вилочний навантажувач залишається вилочним навантажувачем, кишеньковий ліхтарик, що має форму стрижня - кишеньковим ліхтариком, а годинник Раде - годинником Раде, а не товарним знаком. Не одну з цих речей я ніколи в житті не бачив, і якщо я побачу їх без напису, то я не сприйматиму їх як товарний знак. Так само досить складно розглядати як товарний знак цукерки фірми „Ферраро”або тістечко. Звичний споживач поводиться не так, як фахівець у області товарних знаків. Наприклад, у багатьох на слуху рекламний „поцілунок Ферраро” або тістечко „ХYZ”, при цьому форму товару мало хто пам'ятає.
Що стосується форми пігулок, то в східній Європі ми одержали перші товарні знаки на пігулки ліків, а потім, після того, як форма вже була захищена, дістали відмови на її варіанти. З такої ж причини і в Україні, прагнучи уникнути експертизи товарних знаків, заявляють подібні речі як промислові зразки. Термін захисту протягом 15 років достатній, оскільки в теперішній швидкоплинний час в 90% випадків товари зживають себе за 15 років, або, принаймні, їх форма змінюється більше або менше, слідуючи за відповідною модою. Справа доходить до того, що товар заявляється рідше, ніж упаковка, наприклад, пляшок або сигаретних пачок. На практиці у цієї тенденції є недоліки, оскільки в більшості випадків незрозуміло, кому належать авторські права: дизайнеру, що одержав замовлення, або виготівнику упаковок, який потім поставляє упакований товар на ринок.
В процесі реєстрації товарних знаків вже підіймалося питання про те, як розглядати товар, наприклад, пляшку з горілкою або лікером: чи є товаром сама пляшка або її вміст, тобто лікер/горілка як алкогольний напій. Укорінялося уявлення, що якщо заявляється упаковка як товарний знак, список товарів торкається її вмісту. Якщо подавати заявку на промисловий зразок, то недолік у тому, що вміст не виконує ніякої ролі. Захищена тоді тільки упаковка, що останнім часом також вплинуло на кількість заявок.
У Німеччині відмітна здатність об'ємного товарного знаку у принципі була визнана Федеральним верховним судом. Встановлено, що на відміну від думки Федерального верховного суду форма товарного знаку повинна бути своєрідною і оригінальною. Це неправильно. Своєрідним і оригінальним повинен бути промисловий зразок, а не товарний знак. Якщо ж він оригінальний, то це показник наявності відмітної здатності. Федеральний верховний Суд в цьому випадку знову все звів до придбання відмітної здатності в результаті тривалого використовування, що винне їм перевірятися.
На відміну від Росії, український закон „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не містить пункт про відомі товарні знаки. Чи відомий даний товарний знак - вирішує суд. Так зване придбання відмітної здатності в результаті тривалого використовування товарних знаків, які дотепер не підлягали реєстрації, також розв'язується в процесі реєстрації Патентним відомством. Необхідно вказати на те, що придбання відмітної здатності або популярності товарним знаком завжди обмежується однією країною. Так, товарний знак, що придбав відмітну здатність в Україні, не має ніяких переваг як європейський знак. Українська фірма повинна у такому разі довести, що її знак відомий, принаймні, в одній державі - учаснику Співтовариства, або хоча б в прибалтійських країнах на підставі його тривалого використовування до їх приєднання до Співтовариства.
На відміну від практики Німецького і Європейського патентних відомств, в Україні проводиться повна експертиза товарного знаку, тобто також і перевірка на наявність раніше зареєстрованих товарних знаків, у випадку, якщо знак успішно пройшов експертизу на реєстрацію.
Експертиза на наявність раніше зареєстрованих товарних знаків, проте, не містить перевірки їх використовування. На це у Патентного відомства немає можливості. Внаслідок цього, як тільки з'являються раніше зареєстровані товарні знаки потрібно подавати заяву на їх анулювання через невикористовування. Таким чином, власник раніших прав повинен доводити використовування свого знаку для всіх товарів і послуг, вказаних в їх списку, тільки для їх частини або взагалі не доводити. Наш досвід показує, що близько 50% названих експертом раніше зареєстрованих товарних знаків відхиляються через невикористовування.
Проте виникає складність у зв'язку з глобалізацією. Для тотожних товарних знаків не приймаються листи-угоди. Цей факт має значення, якщо товарні знаки скуповуються фірмами, а товарні знаки не реєструються на ім'я нового власника. Не допускається також володіння двома тотожними товарними знаками, наприклад, з національною і міжнародною реєстрацією. Такі факти повинні перевірятися.
Заявка відхиляється і в тому випадку, якщо заявлений товарний знак тотожний найменуванню фірми або схожий з ним. Але які найменування фірм відомі експерту? Це значить, що кожен експерт повинен проводити пошук в Інтернеті по найменуваннях фірм, або зареєстрованим в Україні, або там використовуваним.
На відміну від практики Німецького Європейського патентних відомств, в Україні ліцензійний договір повинен містити пункт про те, що власник знаку контролює якість продукції ліцензіата,