Саме економічною сутністю товарного знаку обумовлена велика кіль-кість порушень, пов'язаних з його використанням. З переходом України до ринко-вої економіки на її внутрішньому ринку з'явилась безліч товарів які маркуються знаками відомих фірм, але які не відповідають належній якості. Як наслідок, коли покупець бачить товарний знак відомої фірми, він думає: „Обережно, може були підробка”. Отже порушення в сфері охорони прав на знаки для товарів та послуг можна поділити на:

1. Порушення в межах конкурентної боротьби, коли на ринку зна-ходяться дві реально існуючі фірми, між якими виникає суперечка з приводу використання прав на знаки для товарів та послуг. Тут існує можливість роз-гляду цих порушень в суді та притягнення порушників до відповідальності. Цей процес є відносно контрольований.

2. Порушення пов'язані з існуванням тіньового сектора економіки, коли немає можливості притягнення порушника до відповідальності. Фірма-власник товарного знаку позбавляється доходів шляхом підробки продукту або послуги. Цей процес є не контрольованим і завдає збитків не лише виробникам-власникам товарного знаку, а й споживачам.

Головне місце у боротьбі з цими порушеннями займають оперативно-розшукові підрозділи силових структур. Враховуючи, що 90% криміна-льних справ порушуються співробітниками ОВС, такими підрозділами є ДСБЕЗ та ОБОЗ МВС України. З прийняттям ЗУ „Про охорону прав на зна-ки для товарів та послуг” від 15.12.1993 р. В Україні створена нормативна основа для захисту прав промислової власності та притягнення порушників до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Захист прав на знаки для то-варів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути при-пинено. Якщо порушенням власникові свідоцтва були заподіяні майнові чи мо-ральні збитки, їх має відшкодувати порушник.

Порушення прав власника може бути в будь-якій формі чи будь-яким спосо-бом. Тому і відповідальність порушника може бути різною. Зокрема, власник сві-доцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно викорис-товуваного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Виготовлені зображення знака або позначення можуть бути знищені на вимогу власника свідоцтва. Право на захист має також особа, яка користуєть-ся знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачено в ньому. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладення та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва.

Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав на знак для товарів і послуг.

При цьому важливо ознайомитися з деякою зарубіжною практикою захисту прав на товарні знаки. Чинність зареєстрованого товарного знака поширюється на всю державу, де або для якої цей знак зареєстрований. Вислів „для якої” сто-сується тих випадків, коли товарний знак зареєстрований для ряду країн у Між-народному бюро ВОІВ або в регіональному відомстві з товарних знаків, зокрема в Африканській організації з охорони інтелектуальної власності. Реєстрація зна-ка в одній країні не має сили в інших країнах. Щоб одержати правову охорону в інших країнах, товарний знак має бути зареєстрований у кожній країні, за ви-нятком випадків реєстрації у відповідних міжнародних органах.

Як уже зазначалося, на відміну від винаходів, охорона товарного знака не об-межена часом. Прикладом може бути товарний знак винозаводчика П. А. Смирнова. Якщо охорона основана на реєстрації, то національні закони містять при-писи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який його зареєстровано, наприклад, на 10 років. Проте його охорону можна подовжувати необмежену кількість разів, зокрема через кожні 10 років, сплачуючи при цьому встановлений збір. Таким чином, охорона товарного знака може бути необмеже-ною. Практиці відомі випадки, коли товарний знак охороняється понад сто років.

Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам вико-ристовувати цей знак для комерційних цілей. Що означає „для комерційних ці-лей”? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак - це коли знак використовує інше підприємство для та-ких самих товарів або послуг, що і сам володілець. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в даному разі ризик обману споживачів.

Звичайно вважають, що „використання” знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під та-ким знаком. У деяких законах згадуються навіть підготовчі дії, зокрема накопи-чення товарів для продажу на складах.

Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, якщо вико-ристання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача. Іншими словами, якщо рядовий споживач вважає, що товар чи послуга, для яких відповідач використав товарний знак, вироблені на підприємстві володільця зна-ка, то він уже введений в оману і, отже, володілець товарного знака має право вимагати припинення такого використання.

Таким чином, у багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги, які не перераховані в реєстраційному переліку, за умови, що вони настільки близькі до перелічених, що це може ввести в оману споживача. Застосовуючи це правило, звичайно враховують масштаб використання захище-ного товарного знака, розмір підприємства володільця даного знака: чим більше підприємство і чим ширше використовується товарний знак, тим більший обсяг охорони.

Національні закони багатьох країн, крім розглянутих, називають ще два ви-падки