будинку
є неширокою. Вони не мають права власності ні на будинок в цілому, ні на квартири, ні на загальне майно (ним є
"частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що
можуть використовуватись згідно з їх призначенням на
умовах, визначених у статуті об'єднання — кладові, гаражі,
в тому числі підземні, майстерні тощо"), ні на неподільне
майно (воно складається із частини допоміжних приміщень,
що не віднесені до загального майна, конструктивних елементів будинку i технічного обладнання, що забезпечують функціонування будинку).
Майно об'єднання утворюється із майна, переданого йому членами об'єднання у власність, доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина дев'ята ст. 4 Закону "Про об'єднання співвласників багаток-вартирного будинку"). Але ж цей Закон не передбачає передання співвласниками багатоквартирного будинку у власність об'єднання неподільного майна. Воно перебуває у спільній сумісній власності cпiввлacникiв багатоквартир-ного будинку i відчуженню не підлягає (частина друга ст. 19 Закону). Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку, його відчуження не виключається, що дає підставу для висновку про те, що таке відчуження може відбуватись i шляхом передання частини або всього загального майна у власність об'єднання.
Цивільна правоздатність об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку полягає перш за все у можливості здійснення правочинів, пов'язаних з господарською
діяльністю для забезпечення власних потреб об'єднання i
потреб учасників об'єднання, шляхом укладення з юридичними i фізичними особами (частина п'ята ст. 4 Закону). Про зміст цивільної правоздатності об'єднання можна зробити висновки із сформульованої в ст. 1 Закону мети об'єднання — сприяння використанню майна співвласників багатоквартирного будинку, а також управління, утримання i використання неподільногота спільного майна.
Об'єднання належить до категорії неприбуткових організацій (підпункт "є" п. 7.11.1 Ч. 7.11 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 29 ли-стопада 2001 р.).
Права об'єднання на житловий комплекс (відповідно до ст. 1 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквар-тирного будинку" це — єдиний комплекс нерухомого май-на, що утворений земельною ділянкою в установлених ме-жах, розміщеним на ній багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережа-ми) характеризуються як прийняття на баланс. Проте за договором з попереднім власником цей власник може залишатись балансоутримувачем всього житлового комплексу або його частини. Підстав вважати житловий комплекс специфічним об'єктом цивільного права немає з двох причин: 1) правовий cтатyc земельної ділянки визначається переважно земельним законодавством; 2) багатоквартирний жит-ловий будинок як єдиний об'єкт цивільно права законо-давством також не визначений, оскільки об'єктами права власності (а у встановлених законом межах — i цивільного обороту в цілому) є квартири, загальне майно i неподільне майно, яке знаходиться у спільній частковій i сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.
Задача.
Косов уклав з Панченко парі на 200 гривень та виграв його. Панченко відмовився виплатити йому програну суму. Косов звернувся до суду. В суді Панченко визнав наявність між ними такого договору, а Косов погодився зменшити суму до 100 гривень. Суд затвердив між ними мирову угоду, у відповідності з якою Панченко повинен виплатити Косову 100 гривень.
Чи законне рішення суду? Обґрунтуйте.
Рішення:
Рішення місцевого суду не законне.
Закон дозволяє громадянам закінчити спір мировою угодою. Вона затверджується судом і має силу судового рішення (175 ЦПК України).
Але суд не повинен затверджувати мирову угоду, якщо вона протирічить закону. Так, цивільне законодавство України не передбачає виникнення прав і обов’язків укладення парі.
Таким чином у нашому випадку суду необхідно було не затверджувати мирову угоду, а відмовити Косову у позові.
Використана література
Цивільний кодекс України, 16 січня 2003 року.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року.
Житловий кодекс.
Закон України “Про власність”( 1991р.).
Закон "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Закон України "Про прива-тизацію державного житлового фонду".
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 29 ли-стопада 2001 р.
Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.
А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. Науково - практичний коментар до Цивільного законодавства України, м. Київ, ”А.С.К.” 2004.
Я. П. Зейкан, Навчальний посібник “Цивільне право”, 2005 р.
А.М. Бірюкова, Б. М. Грек “Цивільне право”, Київ, 2005 р.