Якщо раніше договори між громадянами в усній формі могли укла-датися лише на суму до 50 крб., то за Цивільним кодексом УРС Р 1963 р. цю суму збільшили до 100 крб. Скасовувалася вимога про обов'язко-вість нотаріального посвідчення для договорів, що укладалися між со-ціалістичними організаціями та окремими громадянами. Договір дару-вання дозволялось укладати у простій письмовій формі на суму до 500 крб., а не до 100 крб., як було раніше. Цими заходами законода-вець намагався звільнити громадян від зайвих формальних процедур.

На відміну від Цивільного кодексу УРСР 1922 р., новий кодекс здійснював нормативно-правове регулювання відносин, пов'яза-них із результатами духовної творчості, а саме: авторське право, право на відкриття й винаходи.

Отже, з ухваленням Цивільного кодексу 1963 р. було зроблено поступальний крок до зміцнення соціалістичної власності, захисту особистих майнових і немайнових прав громадян. Зі змінами й до-повненнями він проіснував до ухвалення нового кодексу незалеж-ної України, який набув чинності з 1 січня 2004 р.

6.Розвиток цивільного права в Україні у 1960-1980 р.р.

У період, що розгля-дається, однією з характерних особливостей цивільного права було забезпечення всебічного зміцнення державної та суспільної власно-сті, закріплення за індивідуальною власністю споживацького ха-рактеру. При цьому в Конституції СРСР підкреслювалось, що май-но, яке перебуває в особистій власності або користуванні громадян, не повинно слугувати для одержання нетрудових доходів, викорис-товуватися на шкоду інтересам суспільства. В Конституції декла-рувалося розширення цивільно-правових гарантій охорони особис-тих немайнових прав громадян. Так, ст. 57 встановлювала, що гро-мадяни СРСР мають право на судовий захист від посягань на їх честь і гідність. Отже, розширювалася сфера цивільно-правового регулювання, бо до цього подібні делікти підлягали захисту в кри-мінально-правовому порядку.

Відповідно до Конституції СРСР указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1981 р. було внесено зміни і доповнення до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік.

Згодом зміни і доповнення внесено і до цивільного законодавства України.

Особливе значення у цивільному законодавстві надавалося регулюванню зобов'язальних відносин, суть яких полягала у забез-печенні найсуворішої планової та договірної дисципліни, підвищен-ню ролі прямих договорів з метою стимулювання господарської іні-ціативи підприємств. Зокрема, на це спрямовувалося Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство, затверджене Радою Міністрів СРСР у 1965 р. Підвищені вимоги до договору поставки знайшли своє відображення в Положенні про поставки виробничо-технічного призначення і Положенні про поставки това-рів народного споживання, затверджених постановою Ради Мініст-рів СРСР від 10 лютого 1981 р.

Висновок

Одночасно з будівництвом радянського державного апарату в Україні відбувався процес створення радянського пра-ва. На його зміст суттєво впливали завдання з утвер-дження диктатури пролетаріату. Надзвичайне загострен-ня класової боротьби внесло корективи в процес регулю-вання суспільних відносин, зокрема призвело до різкого посилення заходів позаправного примушення. У радянській Росії в той час надзвичайний VI з'їзд Рад, наприклад, визнав за можливе «вжиття екстрених заходів, не передбачених у чинному законодав-стві або відступаючих від нього». Ці антидемократичні ідеї одержа-ли поширення і в радянській Україні.

Швидкі темпи проведення, в період тоталітарно-репресивного режиму, індустріалізації та суцільна колективізація сільського господарства сприяли тому, що соціалістична власність ставала безроздільно пануючою в усіх галузях народного господарства.

Право в період Великої Вітчизняної війни спрямовувалося на виконання основних функцій та завдвнь держави з оборони країни, мобілізації усих сил та ресурсів народу на перемогу. Розвиток права УРСР в цей період визначався суворою централізацією й здійснювався на основі та у відповідності зі змінами і доповненнями в загальносоюзному законодавстві. Найбільш суттєві зміни, окрім законодавства в галузі державного та адміністративного права, про що вже йшлося, були внесені в цивільне, трудове, земельне, кримінальне законодавство і кримінальний процес. Більша частина законів военного часу після закінчення війни втратила юридичну силу, але деякі з них ще певний час діяли.

В післявоенний період, аж до 70-х років, цивільне законодавство спрямовувалося на зміцнення передусім права державної власності, проводилась численна націоналізація землі, підприємств, банків і т.і.

Використана література:

В.А.Тація, А.Й.Рогожина, Історія держави і права України, „Ін Юре”, -К:, 2000;

П.Музиченко, Історія держави і права України, „Знання”, -К:, 1999;

П.Захарченко, Історія держави і права України, „Атіка”, -К:, 2005;

А.С.Чайковський, Історія держави і права України, „Юріком Інтер”, -К:, 2000;

В.Іванов, Історія держави і права України, „Атіка”, -К:, 2003;

О.О.Шевченко, Історія українського права, „Олан”, -К:, 2001;

Е.О. Харитонов, Н.А.Саниахметова, Право України, „Одисей”, -Х:, 2005;

В.Д.Гончаренко, Хрестоматія з історії держави і права України, „Видавничий дім”, -К:, 2000.