3) склади-магазини, що мають функціональні площі, в які входять торгові і складські площі закритих і напівзакритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали і т.і.);

У сфері торгово-виробничої діяльності (громадське харчування):

1) фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети і т.і. - окреме приміщення або будова, що має, як правило, зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі і побутові приміщення для її приготування;

2) відкриті літні майданчики - стаціонарні пункти з кількістю місць для обслуговування 20 чоловік і більш. Робочі місця повинні бути оснащені холодильним, торгово-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

3) кіоски громадського харчування - стаціонарні пункти, де робочі місця повинні бути обладнані так само, як і відкриті літні майданчики, за винятком столиків і стільців для обслуговування відвідувачів.

Для «пізнавання» торговця, як випливає з п. 10 Порядку і правил, на фасаді торгового приміщення господарюючого суб'єкта повинна бути вивіска з вказівкою назви господарюючого суб'єкта і власника або уповноваженого їм органу. Біля входу в це приміщення на видному місці розміщується інформація про режим роботи. У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка з вказівкою назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарської діяльності, що організував торгівлю, а також прізвища, імені і по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка з вказівкою його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності і назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

При цьому режим роботи господарюючого суб'єкта встановлюється по узгодженню з виконкомами місцевих рад.

У разі планового закриття торгового приміщення (для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання і т.п.) господарюючий суб'єкт повинен повідомити про це громадян, помістивши поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату і період закриття.

Деякі з вищеназваних торгових точок відносяться до малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - невеликій (площею до 30 кв. метрів) споруді торгово-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без встановлення фундаменту (тобто воно не повинне мати поглиблений в грунт фундамент і перевищувати по висоті 4 метри.

Розміщення споруд малих архітектурних форм здійснюється згідно дозволів, які видаються відповідними місцевими виконкомами міськрад, а в містах Києві і Севастополі міськими держадміністраціями.

2.Організаційно правові форми торгівельної діяльності.

В Україні чинне законодавство дозволяє здійснювати торгівельну діяльність у різних організаційно-правових формах. Відповідно до п.1 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання як зі створенням, так і без створення юридичної особи.

Правове регулювання створення та діяльності суб'єктів під-приємницької діяльності в Україні здійснюється відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів.

У Господарському кодексі зазначено, що суб'єк-тами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:*

громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;*

юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність». і

До першої групи суб'єктів належать фізичні особи, які здійс-нюють підприємницьку діяльність без створення юридичної осо-би. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від свого імені, на свій ризик громадянами, які відповідають усім майном, що належить їм на праві приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути поширене стягнення). Вимоги кредиторів фізичної особи - суб'єкта підприємництва задоволь-няються за рахунок належного їй майна, на яке може бути, звернене стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Він стосується і громадян-підприємців. На від-міну від інших форм підприємництва ця форма підприємництва не припускає створення юридичної особи, об'єднання майна і внесків осіб, а ґрунтується на приватному господарюванні.

Обов'язковою вимогою до індивідуальних підприємців є дер-жавна реєстрація - в результаті саме державної реєстрації вони набувають статусу суб'єктів підприємництва і на підставі реєстраційних документів мають право систематично займатись торгівельною діяльністю. Якщо громадянин не пройшов державну реєстрацію як суб'єкт підприємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу підприємця. Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним занятттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва. Навіть більше, якщо фізична особа займається підприємницькою діяль-ністю без реєстрації, то вона порушує чинне законодавство і до неї можливе застосування правових санкцій.

Особливістю цієї категорії громадян є те, що вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи винятково як суб'єкти підприємництва. Більш того, можли-вість здійснювати підприємницьку діяльність є однією зі складо-вих елементів правоздатності громадян. Цивільний кодекс Укра-їни називає у змісті правоздатності громадян право здійснювати підприємницьку та іншу не заборонену законодавс-твом діяльність.

Господарським кодексом передбачено, що суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Отже, не можуть бути суб'єктами підприємництва особи, визнані у вста-новленому порядку недієздатними (внаслідок душевної хвороби або слабоумства) або обмежено дієздатними (внаслідок зловжи-вання алкогольними напоями або наркотичними речовинами).

Підприємцями можуть бути особи, які досягли віку цивільного повноліття - 18 років, із яким закон пов'язує настання повної дієздатності (єдиним винятком є досягнення повної дієздатності до досягнення 18 років особами, які вступили у шлюб). Це пояснюється тим, що підприємницька діяльність не є звичайною трудовою діяльністю, яку вправі здійснювати особи, які досягали 16 років.