з цивільного права

ПЛАН

ВСТУП

Поняття та види транспортних договорів. Відповідальність за транспортними договорами.

Договір про спільну діяльність.

Правова характеристика виконання зобов’язання.

ВИСНОВОК

Використана література

ВСТУП

Однією і найпоширеніших підстав виник-нення зобов'язань закон називає договір.

Поняття договору розкривається через поняття угоди (правочину), бо договір є одним із видів угод. Відповідно до ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Договори - це дво- або багатосторонні угоди.

Договором визнається угода двох чи більше осіб, яка спрямо-вана на встановлення, зміну чи припинення цивільних право-відносин.

Отже, договору як юридичному факту властиві такі озна-ки: 1) в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному; 2) дого-вір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Саме за цією ознакою цивільно-правовий договір відрізняється від договір-них форм, що використовуються в інших галузях права (тру-довому, екологічному тощо), набуваючи там певних специ-фічних рис.

Іноді під поняттям „договір” розуміють саме цивільні пра-вовідносини (зобов'язання), що виникли з договору як юри-дичного факту, або мають на увазі правовий документ, яким зафіксовано факт виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників. Отже, в конкретному аналізі юридичних явищ завжди слід розкривати їх сутність, встановити, зокре-ма, що розуміється під поняттям „договір” у тому чи іншому випадку.

В цій контрольній роботі ми розглянемо декілька видів договорів та умови їх виконання.

Поняття та види транспортних договорів. Відповідальність за транспортними договорами.

Перевезенню та договору перевезення присвячені статті 908-928 ЦК України та норми, які регулюють порядок здійснення переве-зення, що мають місце у ряді законодавчих актів - Повітряному кодексі України, Кодексі торговельного мореплавства України, Ста-туті залізниць України та ін.

До революції 1917 р. договір перевезення існував як один із видів договору підряду, причому значна увага приділялася лише заліз-ничним та морським перевезенням, інші види (наприклад річкове сполучення у межах країни) не регулювалися. Але доктрина вихо-дила з того, що це є самостійний договір, який вимагає детального регулювання. У ЦК України, де містяться істотні умови, приводяться їх визна-чення та класифікація, договори перевезення та транспортного екс-педирування відображені узагальнено.

Договір перевезення за об'єктами поділяється на такі види: 1) перевезення вантажу; 2) перевезення багажу; 3) перевезення па-сажирів.

Залежно від виду транспорту існують такі види перевезення транспортом: залізничним; внутрішньоводним; повітряним; морсь-ким (міжнародні морські перевезення та перевезення всередині краї-ни (каботажні перевезення: малий каботаж - між портами одного моря, великий каботаж - між портами різних морів), автомобіль-ним (міські перевезення, що здійснюються у межах міста, примісь-кі - за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань 50 кіломе-трів включно; міжміські - перевезення, що здійснюються за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більше 50 кілометрів; міжобласні - перевезення, що здійснюються на території двох та більше областей; міжнародні - за межі України).

За кількістю транспортних організацій, що виступають на стороні перевізника, договір може бути: договором перевезення лише одним видом транспорту, що називається перевезенням у місцевому сполу-ченні; при перевезенні вантажу за одним транспортним документом різними транспортними організаціями одного виду транспорту - до-говором перевезення у прямому сполученні; коли перевезення здійс-нюється за одним транспортним документом різними транспортними організаціями різних видів транспорту, його називають перевезен-ням у прямому змішаному сполученні (комбінованим перевезенням).

На залізничному транспорті залежно від кількості вантажу роз-різняють: дрібні перевезення; повагонні перевезення; помаршрутні перевезення (перевезення цілими составами).

На морському транспорті існують: лінійні регулярні перевезення (здійснюються на певних напрямках за твердим розкладом); трампові (нерегулярні) перевезення (здійснюються на основі вільної до-мовленості сторін).

У системі транспортних договорів особливе місце займає договір на перевезення вантажів, оскільки є найбільш поширеним.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправни-ком) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'я-зується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, оскільки перевізник зобов'язаний скласти та видати відправнику відповідний документ про прийняття вантажу до перевезення. Цим документом може бути транспортна накладна, коносамент або ін-ший документ, передбачений транспортним статутом або кодексом.

Цей договір є реальним, оскільки відправник передає вантаж пе-ревізнику, а останній видає документ, що підтверджує цей факт.

Предметом договору є послуги з доставки, зберігання, видачі, завантаження-розвантаження вантажів.

Договір перевезення має оплатний характер. Плата за перевезен-ня вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального ко-ристування встановлюється за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими в установленому порядку (ст. 916 ЦК України).

Договір перевезення укладається на певні терміни, за порушення яких встановлюються штрафи, обумовлені, як правило, статутами чи кодексами. У разі прострочення доставки вантажу перевізник зо-бов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушен-ням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не вста-новлені договором, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 ЦК України).

Договір перевезення - двосторонній.

Сторонами договору виступають перевізник та відправник ванта-жів. Перевізник - транспортна організація, що здійснює функції гро-мадського візника і зобов'язана здійснювати перевезення на вимогу будь-кого, хто до неї звернеться. Відправник - будь-який суб'єкт ци-вільного права. У договорі може брати участь третя особа - вантажо-отримувач, який не брав участі в укладенні договору, але наділений певним обсягом прав - зокрема правом вимагати від перевізника ви-дачі вантажу, а також певними обов'язками - наприклад, доплати-ти