Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви-конання договору на перевезення вантажу. Договір перевезення є публічним договором.

Договір перевезення пасажира та багажу. За договором пере-везення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здаванні багажу - також за його провезення (ст. 910 ЦК України).

Хоча ці два види договорів об'єднані однією статтею кодексу, це не дає права говорити про їх правову єдність. Деякі ознаки цих до-говорів дещо відрізняються. Так, договір перевезення пасажира - консенсуальний, а багажу - реальний.

Письмове оформлення цих двох видів договорів також різне. Укладення договору перевезення пасажира посвідчується проїзни-ми документами - квитками, а здача пасажирами багажу, відправ-никами вантажобагажу - багажними або вантажобагажними кви-танціями відповідно.

Стаття 911 ЦК України встановлює мінімальний обсяг прав паса-жира, що має бути забезпечений транспортною організацією, яка здійснює перевезення. Так, пасажир має право:

- одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

- провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести ро-ків, якщо вона не займає окремого місця;

- купувати для дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки зі
сплатою в пільговому порядку;

- перевозити з собою безоплатно ручну поклажу в межах норм,
встановлених транспортними статутами (кодексами);

- зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням стро-ку чинності проїзних документів не більше ніж на 10 діб, а в разі
хвороби - на весь час хвороби;

- відмовитися від поїздки з поверненням вартості або частини
вартості квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з пра-вилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

- отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у квитку маршрутом;

- інші права, встановлені транспортними статутами (кодексами).

У разі порушення зобов'язання, що випливає із договору переве-зення, сторони несуть відповідальність, встановлену погодженням сторін, якщо інше не передбачено транспортними статутами та ко-дексами (ст. 920 ЦК України). Крім того, ЦК України встановлена також відповідальність перевізника за ненадання транспортного за-собу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу (ст. 921), а також відповідальність перевізни-ка за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення (ст. 922). Перевізник від-повідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, ба-гажу, пошти (ст. 924).

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошко-дження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у роз-мірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України).

Відповідальність перевізника та іншої сторони договору переве-зення, як правило, врегульована транспортним законодавством. Крім того, законодавство встановлює скорочені строки позовної дав-ності для притягнення до відповідальності за порушення зобов'я-зання щодо перевезення.

Організацію транспортних перевезень не завжди бере на себе без-посередній перевізник. У деяких випадках, особливо коли здійсню-ється комплексне перевезення, його організацію виконує професій-на особа на ринку перевезень - експедитор.

Договір транспортного експедирування

За договором транспортного експедирування одна сторона (екс-педитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієн-та) виконати або організувати виконання визначених договором по-слуг, пов'язаних із доставкою вантажу (ст. 929 ЦК України).

Цей договір є оплатним - взаємним (реальним, якщо виконують-ся послуги, і консенсуальним, якщо організовується виконання по-слуг).

Сторонами договору є клієнт та експедитор. Клієнтами є будь-які особи, зацікавлені в отриманні експедиційних послуг, експедито-ром може виступати лише особа, яка має ліцензію на здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Предметом договору є послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

Форма договору - проста письмова.

Клієнт зобов'язаний надати експедитору доручення для підтвер-дження його повноважень, якщо це необхідно, оскільки транспорт-но-експедиційна угода є різновидом угод про представництво ін-тересів.

Для виконання договору експедитор може залучати третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед клієнтом за належне та своєчасне виконання транспортно-експедиційного договору.

Для виконання договору клієнт зобов'язаний надати експедито-ру інформацію про вантаж, його властивості та умови здійснення перевезення. Це необхідно для того, щоб експедитор належним чи-ном організував перевезення - отримав передбачені законодавст-вом дозвільні документи, вибрав оптимальний маршрут та виконав усі інші взяті на себе зобов'язання (ст. 933 ЦК України).

Невиконання цього обов'язку клієнтом надає експедиторові пра-во відкласти термін виконання перевезення, запросити додаткову інформацію, вимагати від клієнта надання інформації при її ненаданні, а також відшкодувати збитки, завдані експедиторові таким неналежним виконанням.

Клієнт або експедитор мають право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'я-зана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку з ро-зірванням договору (ст. 935 ЦК України).

Договір про буксирування

На морському та внутрішньоводному видах транспорту переміщення суден, плотів або інших плавучих об'єктів може здійснюватися шляхом буксирування їх, тобто застосування до них зовнішньої тяги, а також методом штовхання. Час-тіше об'єктами буксирування є баржі з різними вантажами та плоти з лісопро-дукцією. Володільці плотів - це організації, що сплавляють ліс, а суден і барж - організації чи громадяни, яким вони належать на праві власності або повного господарського відання. Буксирувальниками виступають пароплавства (при здійсненні буксирних операцій у портах) та порти, які мають права юридичної особи.

Буксирування здійснюється в основному на договірних засадах. Договір не укладається тільки тоді, коли буксир і судно (об'єкт), яке буксирується, мають один порт приписки.

За