Хоча новий Цивільний кодекс не містить спеціального правила щодо неможливості односторонньої відмови від виконання зобов'я-зання, воно випливає із змісту ст. 525 ЦК, згідно з якою, за загальним правилом, не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов.

При виконанні зобов'язання сторони мають керуватися і такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи саме з них, наприклад, за-мовник за договором про надання послуг зобов'язаний за наявності певних умов сплатити виконавцеві розумну плату (ст. 903 ЦК); під-рядник у договорі підряду має право на отримане заощадження, що виникло в результаті здійснення ним права на ощадливе ведення робіт, за умови забезпечення належної їх якості (ст. 845 ЦК); замов-ник у договорі підряду зобов'язаний сприяти підрядникові у вико-нанні роботи у випадках, у обсязі та у порядку, встановленому дого-вором (ст. 850 ЦК).

ВИСНОВОК

Як юридичний факт договір належить до правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовуються на ви-никнення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'яз-ків. Проте роль договору не обмежується тільки тим, що він впливає на динаміку цивільних правовідносин (породжує, змінює або припиняє їх), а й відповідно до законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та спра-ведливості визначає зміст конкретних прав та обов'язків учасників договірного зобов'язання. В цьому розумінні дого-вір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивіль-них правовідносинах.

У нинішніх умовах особливо зростає роль договору як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування то-варно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і при-ватизації договору належить чільне місце серед форм, що використовуються для подолання монополії державної влас-ності.

Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення певних комерційних структур: господарських това-риств, підприємств, що працюють за договором про спільну діяльність за участю зарубіжних партнерів, господарських асоціацій та ін. Правовою основою утворення таких організацій стає установчий договір. В установчому до-говорі засновники зобов'язуються утворити юридичну особу, визначають порядок спільної діяльності по її створенню, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Договір визначає також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу за-сновників з її складу тощо.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати ж цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на дого-вірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово адміністративного впливу держави на майнові відно-сини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у гос-подарських зв'язках і визначення змісту договірних зобо-в'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, пос-тавка, контрактація, міна - бартер, постачання енергії тощо). Безумовно, не зменшується роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату та інших), за допомогою яких опо-середковуються відносини по тимчасовому володінню і ко-ристуванню майном. Зростає значення і договорів підрядного типу, і про надання різного роду послуг громадянам та орга-нізаціям (побутовий підряд, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукції тощо).

Задача

У підтвердження одержання грошей за договором позики Макєєв видав Павленку розписку. При поверненні грошей Макєєв зажадав від Павленко повернути розписку. Павленко відповів, що не може повернути розписку, тому що він її загубив, і запропонував написати розписку про те, що він прийняв від Макєєва гроші. Він був також згодний вказати в розписці на те, що отриману від Макєєва розписку він загубив. Однак, Макєєв стверджував, що він не може повернути гроші, поки не буде повернута Павленком видана при укладанні договору позики розписка. Чи законні вимоги позичальника (Макєєва)?

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позик) або таку ж саму кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Як правило, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальником (або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей).

За умовами задачі саме розпискою підтверджується передача Макєєву грошей за договором позики.

Крім того за умовою задачі ні Макєєв, ні Павленко не заперечують, що договір позики укладався і що дійсно передавались гроші.

За таких умов, коли обидві сторони підтверджують договірні зобов’язання, можна і не вимагати розписку, яка зі