ПЛАН

Вступ

1. Особливості цивільних правовідносин;

2. Індивідуалізація окре-мого цивільно-правового відношення;

3. Науково-практичний критерій цивільно-правових відносин;

Висновок

Література

Вступ

Для написання курсової роботи та розкриття даної теми необхідно докладно вивчити і провести аналіз форм реалізації норм цивільного права, для чого мною використана різноманітна література.

Суспільні відносини за участю громадян і різноманітних органі-зацій регулюються нормами цивільного права. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.

Відносини в цивільному праві досить різно-манітні за суб'єктним складом, змістом та підставами виник-нення.

Цивільно-правове врегулювання суспіль-них відносин полягає в наданні власникам, авторам творів науки, літератури, мистецтва, винахідникам, володільцям не-матеріальних духовних благ суб'єктивних прав і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб'єктивного обов'язку утримуватися від порушення їхніх суб'єктивних прав.

Розглянемо форми реалізації норм цивільного права.

1. Особливості цивільних правовідносин

Цивільно-правові відносини - це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Вони є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин (у ціло-му), і галузевих цивільно-правових (зокрема). Останні виника-ють на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регу-люючий вплив права на суспільні відносини.

Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні пра-ва й обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони обумовлені особ-ливостями предмета і методу цивільного права.

Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особли-вості цивільно-правових відносин:

це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, урегульовані нормами цивільного права;

їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки учасників цивіль-но-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Такими є загальні і галузеві ознаки цивільно-правових відносин.

Цивільно-правові відносини - це майнові та осо-бисті немайнові відносини (урегульовані нормами сучасного цивіль-ного права) між майново відокремленими, юридично рівними учас-никами, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів дер-жавного примусу.

В запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, приналежність учасникам відносин суб'єктивних прав і обов'язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають виду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, поси-лання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни і при-пинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язків).

2. Індивідуалізація окре-мого цивільно-правового відношення

З метою індивідуалізації окре-мих цивільно-правових відносин наука цивільного права ок-реслює елементи цивільно-правових відносин - суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок. Суб'єкти цивільно-правових відносин. У цивільно-пра-вових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових від-носин, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права. Суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок, називається пасивним суб'єк-том, або суб'єктом обов'язку. Проте таких цивільно-правових відносин, у яких є лише суб'єкт права і лише суб'єкт обов'яз-ку, дуже мало. Як правило, в цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб'єктивні права і несе суб'єктивні обов'язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, ко-жен із суб'єктів правовідносин має права і несе обов'язки.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути:

Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якос-ті: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Назива-ються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (статті 25 і 30 ЦК України).

Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.

Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у мо-мент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Вона виникає у повному обсязі з на-станням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку.

За неповнолітніх (до 14 років) угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун (ст. 67 ЦК України). Останні є також учасниками правовідносин, що виникають з таких угод. Цивільні права та обов'язки, яких набувають батьки (усиновителі), опікуни у цивільних правовідносинах, нале-жать неповнолітнім.

Роль представників неповнолітніх полягає у тому, що вони виконують обов'язки і у відповідних випадках здійснюють права за неповнолітніх. У ряді випадків неповнолітні самі здатні здійснити належ-ні їм права (наприклад, право користування жилим примі-щенням).

Неповнолітні віком від 14 до 18 років мають певний обсяг цивільної дієздатності. Вони можуть при цьому бути учасни-ками багатьох цивільних правовідносин, що виникають з угод (наприклад, з договорів купівлі-продажу, майнового найму, дарування, страхування тощо), факту винаходу, раціоналіза-торської пропозиції, створення творів науки, літератури, мис-тецтва (ст. 32 ЦК України).

Від імені громадянина, визнаного недієздатним (душевно-хворого, недоумкуватого), угоди укладає його опікун, який стає при цьому учасником цивільно-правових відносин. На-буті опікуном цивільні права та обов'язки належать громадя-нину, визнаному недієздатним (ст. 39 ЦК України).

Обмежено дієздатні громадяни можуть бути учасниками цивільно-правових відносин, що виникають з угод. Але вони укладають угоди з розпорядження майном, своєю заробітною платою, пенсіями та