Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усу-нення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто по-рушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шко-ди потерпілим.

Абсолютні, загальнорегулятивні та відносні правовідносини.

Для їх розмежування покладено такий крите-рій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь їх конкретизації. Гро-мадяни та організації, що мають суб'єктивні права, в ряді ви-падків реалізують їх за рахунок власної діяльності (господарської, побутової, творчої тощо) і при цьому безпосе-редньо не пов'язані з діяльністю інших суб'єктів. Але це зов-сім не означає, що діяльність, наприклад, власника з володін-ня і користування своїм майном не залежить від поведінки оточуючих осіб. Останні не повинні перешкоджати в її здійс-ненні. Тому подібна діяльність реалізується не відокремлено, а спільно з іншими громадянами та організаціями, тобто у суспільних відносинах, які регулюються нормами цивільного права.

До таких цивільних правовідносин слід віднести:

- відноси-ни власності;

- немайнові авторські і винахідницькі відносини, що пов'язані з майновими (статті 316, 420 і 433 ЦК України);

- особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими, з приводу таких духовних благ, як життя, здоров'я, честь, гід-ність, недоторканність особистого життя (глави 21 і 22 ЦК України).

Цивільно-правове врегулювання вищезазначених суспіль-них відносин полягає в наданні власникам, авторам творів науки, літератури, мистецтва, винахідникам, володільцям не-матеріальних духовних благ суб'єктивних прав і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб'єктивного обов'язку утримуватися від порушення їхніх суб'єктивних прав. Такі цивільно-правові відносини називаються абсолютними. Ця назва поширюється і на суб'єктивні права та обов'язки в цих відносинах.

Абсолютний суб'єктивний обов'язок покладається на кожного, і його зміст полягає в утриманні від порушення абсолютного права. Абсолютність суб'єктивного права - в його охороні від усіх і кожного та в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої особи. В абсолютних правовідносинах визначено лише од-ну сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону.

Зо-бов'язана сторона - це кожен, чий обов'язок полягає в утриманні від порушення суб'єктивних прав, тобто невизначене коло осіб - кожен і всі.

Загальнорегулятивні відносини відображають зв'язок кож-ного з кожним. У них на боці уповноваженої і зобов'язаної сторін - кожен і всі. Наприклад, цивільно-правові відноси-ни, пов'язані із здійсненням права на здоров'я, на здорове навколишнє середовище, є загальнорегулятивними. Вони ви-никають між усіма особами, які потрапляють у сферу дії ци-вільно-правових норм про охорону здоров'я.

У відносних правовідносинах конкретно визначено обидві сторони - уповноважену і зобов'язану. Відносними право-відносинами є зобов'язальні (статті 509, 655, 810, 837, 936, 744 тощо ЦК України). Сторони в них цілком конкретні - кре-дитор і боржник. В окремих видах зобов'язальних відносин сторонами є: продавець і покупець - у цивільно-правових відносинах із договору купівлі-продажу, страхова організація і страхувальник - у відносинах із договору добровільного страхування, позикодавець і позичальник - у відносинах із договору позики (статті 655, 1146 ЦК України). Отже, у відносних цивільно-правових відносинах сторони наперед ві-домі.

Активні та пасивні цивільні правовідносини. Вони різ-няться характером поведінки зобов'язаної сторони. Якщо на останню у правовідносинах покладено обов'язок активної по-ведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома пов-новаженнями - правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивного права (у разі невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов'язальні відносини. В них боржник зобов'язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо (ст. 509 ЦК України).

У пасивних правовідносинах змістом суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна утримува-тися від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони. Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах, нав-паки, має, так би мовити, повноцінне суб'єктивне право з йо-го трьома повноваженнями: право вимоги, право на захист порушеного суб'єктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку. В цих відносинах суб'єктивне право набу-ває головного і самостійного значення.

До пасивних право-відносин належать:

- відносини власності;

- авторські і винахід-ницькі відносини;

- особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.

Речові та зобов'язальні відносини. Вони різняться об'єктом правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них належать відносини власності. У зобов'язальних відносинах об'єктом є дії (статті 837, 936 і 1011 ЦК України).

Майнові та особисті немайнові відносини. У майнових відносинах об'єктом є майно. Це перш за все відносини влас-ності. В особистих немайнових відносинах об'єктом є немай-нові блага: честь, гідність, авторство.

Висновок

Метою даної курсової роботи було дослідження та вивчення форм реалізації норм цивільного права. З вищезазначеного можна зробити висновок, що суспільні відносини за участю громадян і різноманітних органі-зацій регулюються нормами цивільного права. При цьому ці відносини стають цивільно-правовими, будучи врегульованими нормами цивільного права.

Громадянам і юридичним особам (суб'єктам цивільно-правових відносин) притаманні наступні суспільно-юридичні якос-ті:

- цивільна правоздатність;

- цивільна дієздатність.

Вони називаються суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом.

Мною було розглянуто питання про класифікацію відносин в цивільному праві, які досить різно-манітні за суб'єктним складом, змістом та підставами виник-нення і поділяються на види:

- регулятивні;

- охоронні відносини.

Відносини в цивільному праві досить різно-манітні за суб'єктним складом, змістом та підставами виник-нення.

Використана література:

1. Цивільний кодекс України, К, "Атіка", 2003;

2. О.В.Дзера, Н.С. Кузнецова, Цивільне право України, кн.1, К, 1991;

3. О.А.Підопригора, Д.В.Боброва, "Цивільне право", ч.1, К, 1997;

4. Афанасьев Р.Г., Гражданские правоотношения, Право и экономика, №6, 1996;

5. Морковин К.Л, Особенности гражданских правоотношений, М, 1985.