використати при веденні цивільної справи. Можна не погоджуватись з оцінкою певного нормативного акта і тоді потрібно критикувати позицію суддів, або навпаки, погоджуватись з такою позицію і включати її в правову аргументацію. Здійснюючи представницт-во свого клієнта, представник використовує те, що йде на користь по-зиції свого довірителя. З тактичних міркувань представник може і промовчати у процесі, якщо питання про позицію суддів ніким не ставиться, а така позиція суперечить інтересам довірителя.

До способів виправлення недоліків нормативного акту відносять співставлення невдалого положення акта цивільного законодавства з іншими положеннями та усунення недоліків шляхом систематичного тлумачення положень таких актів (такий спосіб може застосовуватись при тлумаченні, наприклад, ч.1ст. 707 ЦК, що суперечить ч. 1 ст. 20 Закону «Про захист прав споживачів»), використання міжнародного договору (в такий спосіб за допомогою Конвенції про захист прав людини та основ-них свобод виправляються недоліки ч. 3 ст. 277 ЦК).

Одним із способів виправлення недоліків положень актів цивільного законодавства є пряме застосування основних засад, принципів, сформульованих у Цивільному, господарському та інших кодексах.

Отже, основні засади і принципи мають враховуватись при тлумаченні положень актів цивільного законодавства.

При застосуванні окремих способів захисту важливо встановити характер положень, що формулюються у кодексах та встановлюють способи захисту права, наприклад, встановити, чи не фор-мулюються в цих положеннях норми прямої дії. Річ в тому, що загальні положення про матеріально-правові способи захисту можуть застосовуватись лише за відсутності спеціальних правил.

«В п.5 ст. 3 ЦК закріплено принцип судового захисту цивільного права та інтересу. Цей принцип конкретизується у ч 2 ст. 15 ЦК, яка надає кожній особі можливість захисту в суді не тільки права, а й інтересу.

Це розширило можливості захисту в суді не тільки права, а й інтересу. Тепер будь-який інтерес, що визнається цивільним, набув ознаки охоронюваного законом.

Перешкодою для захисту цивільного інтересу може бути, на думку групи суддів Верховного Суду, суперечність його конкретним поло-женням актів цивільного законодавства.

В суді розглядалася спра-ва про внесення змін до договору найму. Позивач обґрунтовував по-зовні вимоги тим, що розмір плати за користування предметом най-му був установлений на рівні, що є у п'ять разів меншим від того розміру, який відповідає кон'юнктурі ринку. Отже, вважав пози-вач, умова договору щодо розміру найманої плати порушує його інтерес, який відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК та ч. 1 ст. 16 ЦК підлягає захисту судом.

Суд відмовив у позові, оскільки інтерес позивача суперечить ст. 509 ЦК, в силу якої на підставі укладеного договору між сторонами виникло зобов'язання, ст. 526 ЦК, яка приписує ви-конувати зобов'язання належним чином, зокрема, згідно з умовами договору, та ст. 651 ЦК, яка встановлює підстави зміни договору»7.

Вважаю, що наведений приклад невдалий, а вирішення спра-ви, можливо, було помилковим. Адже після укладення договору кон'юнктура ринку істотно змінилася і, очевидно, настільки, що, якби сторони могли це передбачити, то вони уклали б договір на інших умовах. Наразі, за таких умов, є підстави для застосуван-ня ст. 652 ЦК, і такий інтерес підлягає захисту. Не виключено, що позивач не досить чітко визначився з право-вою позицією, а відтак суд відмовив у задоволенні позовних ви-мог. У конкретній справі позивач повинен був подбати в першу чергу про те, щоб довести у суді, що:

1) в момент укладення договору сторонни виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути;

3) виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При доведенні цих обставин можна було б і не посилатись на статтю 652 ЦК, адже цивільний процес по суті допускає правило про те, що «суд знає право». Однак у конкретній ситуації позивач повинен би не тільки довести ці обставини, обґрунтувавши їх до-казами, але і скласти письмові

__________________________________________________________________

7 Проблемні питання у застосуванні Цивільного і господарського кодексів України. Ярема А.Г. та інші, київ, 2005, с. 20

пояснення, в яких слід було вка-зати на необхідність застосування ст. 652 ЦК.

Лише за таких умов можна було б розраховувати на успіх.

Можна навести класичний приклад з історії бізнесу, коли американський бізнесмен зобов'язався здійснювати поставки товарів японському підприємцеві. У зв'язку із зміною кон'юнктури на си-ровину поставки американського бізнесмена стали для нього збит-ковими. Тоді японський підприємець з власної ініціативи підви-щив плату за товари та звернувся до американця з проханням внести зміни до контракту з метою підвищення ціни за товари, що він їх купував. Така поведінка стала одним із звичаїв ділового обо-роту і сприяла довірі та авторитету до японського підприємця.

Принципу захисту цивільного інтересу відповідає і новий ЦПК, який врахував цю обставину у статті 1 Кодексу. У всякому разі, позивачі, які готують позовну заяву, можуть обґрунтовува-ти свої вимоги з точки зору, що ЦПК 2004 року більш широко ро-зуміє поняття захисту порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, ніж це розумів ЦПК 1963 р. під поняттям «охоронюваний законом інтерес».

За статтею 124 Конституцп України до юрисдикцїї судів віднесено вci npaвовідносини, що виникають у державі. Після то-го як особа визнала, що у конкретній ситуації є суб’єктивне цивільне право на предмет спору, подальший аналіз будується на з’ясуванні наявності права на пред'явлення позову. На цьому етапі вирішується питания підсудності спору.

Це означає, що провадження „в порядку цивільного судочинства здійснюється за вciмa вимогами, які не є предметом інших видів судочинства,