Одним iз найскладніших питань у практиці судів є справи про застосування норм Конституції України як норм прямої дії. Необхідно враховувати правову позицію Верховного Суду України, за якою норми Конституції не дають підстав для висновку, що перес-тали діяти положення i статути про дисципліну, а лише виключають можливість застосування тих правил, які відповідно до ст. 43 Конституції можна розглядати як норми про примусову працю9.

Важливою є i позиція Верховного Суду України (п. 2 постано-ви Пленуму ВС від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя») про те, що суд безпосередньо застосовує норми Конституції України при вирішенні цивільних справ, коли з її змісту не випливає необхідність додаткової регламентації цих норм законом, або коли закон, який був чинним до введения в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй, або коли правовідносини, що розглядаються судом, не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою чи іншим органом, суперечить Конституції

__________________________________________________________________

8 Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. П.І.Шевчук, К., 2002, с. 230

9 Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. П.І.Шевчук, К., 2002, с. 231

України, або коли їй суперечать Укази Президента України, які мають нормативно-правовий характер i регламентують cпірні правовідносини.

„Поширення Конституцією України юрисдикції судів на вci правовідносини, що виникають у державі, не означає, що суд має вирішувати питания, віднесені до компетенції інших органів, до яких заявник з даного приводу не звертався. 3 таких питань cпip або скаргу на рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу або посадової особи суд вирішує в установленому законодавством порядку”10.

Отже, в таких випадках заявник повинен чітко для себе з’ясувати, що питания, з яким він бажає звернутися до суду, віднесено до компетенції іншого органу, до якого потрібно звертатись. Якщо ж звернутись з цим питанням безпосе-редньо до суду, то заява може бути визнана судом такою, що заяв-лена передчасно. Про подібне розмежування повноважень йдеться, наприклад, у випадках, коли громадяни замість того, щоб звернутися до органів, які відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України встановлюють межі земельної ділянки в нaтypi (на місцевості), пред’являють до суду позови про встановлення таких меж (а не про недодержання встановлених).11

З прийняттям Кодексу адміністративного судочинства Ук-раїни можна штучно використовувати можливості адміністративної юрисдикції для вирішення спору про право власності.

Гр.П. звернувся до суду за місцем проживания (в одному з район-них

____________________________________________________________________________________________________________________

10 Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. Шевчук П.І., К., 2002. с. 230

11 Там само с. 231

центрів Сумської області) про визнання неправомірними дії житлового управління Сумської міської ради, яке зарееструвало право власності за С. та вимогою зареєструвати спірну квартиру за ним.

Гр. П. з цими вимогами до міської ради не звертався, передбачених законодавством документів про реестрацію нерухомості не надав.

Районний суд Н-ського району прийняв справу до свого провадження. Як з'ясувалося у судовому засданш, між П. i С. у м. Суми є цивільний спip про визнання договору уступки права вимоги, на підставі якої було оформлено право на квартиру. Апеляційний суд задовольнив вимогу про визнання недійсною уступ-ки права, але відмовив у задоволенні вимог про визнання права власності. Рішення апеляційного суду було оскаржено i знаходилось на вирішенні у Верховному Суді України, який своєю ухвалою зупинив виконання рішення. У задоволенні клопотання про зупинення провадження у cnpaвi до вирішення спору у Верховно-му Суді районний суд відмовив. Незважаючи на ці обставини, а також на відсутність у позивача П. документа про право власності, суд перевіряв законність реєстрації третьої особи. Адвокат С, який представляв у даному процесі третю особу, звертав увагу суду на те, що за позивачем П. ще не визнано права власності, він не подавав до ради документів для реестрації за ним пра-ва власності, а С. у встановленому законом порядку звертався до міської ради та надав вci необхідні документи для реестрації права власності на спірнy квартиру. Отже, міська рада правомірно зареєструвала за С. квартиру. Тоді П. розширив свої вимоги i поставив питання про визнання за ним права власності Адвокат С., заперечуючи проти цих додаткових вимог, наголошував у судовому засіданні, що така вимога є спором про цивільне право, а відтак не може розглядатись за правилами адміністративної юрисдикції.

Отже, адвокат у цивільному процесі повинен бути добре обізнаним i з особливостями розгляду справ цивільної та господарської юрисдикції, оскільки в Україні створилася нова ситуащя, за якою частина cпорів, які раніше вирішувались у цивільному порядку, тепер вирішуються за правилами адміністративної або господарської юрисдикції i є випадки та намагання вирішувати окремі спори, які повині розглядатись за правила-ми цивільної юрисдикції в порядку інших видів провадження. Адміністративне провадження має свої зручності Так, наприклад, адміністративні спори з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень вирішуються адміністративними судами за місцем проживания (перебування, знаходження) позивача. Якщо скаржник проживав в м. Турку Львівської області, то скарга на бездіяльність Київської держадміністрації буде вирішуватись у м. Турку, а не у Києві.

Новий ЦПК 2004 р. у статті 15 визначив цивільну юрисдикцію судів, що розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають iз цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин,