Пункт 4 ст. 122 ЦПК встановлює виняток iз загального прави-ла щодо справ, розглянутих третейським судом. Якщо після рішення третейського суду суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду i розгляд справи в тому ж третейському cyді виявився неможливим, то позов може бути поданий до суду за встановленою в ЦПК підсудністю.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі після смерті фізичної особи, або у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією iз сторін, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

ЦПК встановлює строк вирішення питання про відкриття провадження у справі - не пізніше 10 днів з дня надходження за-яви або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків. Д. Луспеник правильно наголошує, на особливості Кодексу 1964 року, стаття 136 якого взагалі не вказує, у який строк заява по-винна бути прийнята судом до розгляду.

Тому бувають випадки, коли суддя тривалий час не приймає заяву до розгляду i не поста-новляє рішення про відмову у його прийнятті.15 Коментарі до ЦПК 1964 р. делікатно умовчують про цю обставину. Новий Ко-декс усунув цю прогалину.

Про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. За загальним правилом ухвала суду про відкриття провадження у справі оскарженню не підлягає. Однак стаття 293 п. 5 визначає, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала про відкриття провадження у cпpaві через недотримання правил підсудності.

Відмова у відкритті провадження у cпpaві перешкоджає пов-торному зверненню до суду з таким позовом. Ухвала про відмову невідкладно направляється позивачу разом iз заявою та доданими до неї документами.

Додержання вимог статті 119 i 120 є обов'язковим. Разом з тим необхідно враховувати i випадки, коли закон допускає певне відступлення від цих вимог. Якщо, наприклад, за законом суд зобов'язаний оголосити розшук відповадача (ст. 78 ЦПК), то відсутність цих реквізитів не повинна бути підставою для залишення заяви без руху. Такою була позиція i авторів коментарю 1973 р.. Виправдана вона i в даний час. У позовній заяві необхідно вказати, що місцеперебування відповідача у справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я невідоме. У такому paзi суд ухвалою оголошує

__________________________________________________________________

15 Д.Луспеник, Новий ЦПК узаконює судову волокиту./Закон і бізнес за 25.06.2006 р., с. 10

його розшук. Можна також заявити клопотання про оголошення розшуку. Однак закон покладає на суд цей обов'язок i без звернення сторони.

У випадку, якщо точну ціну спірного майна встановити неможливо, poзмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаче-ного судового збору. Зміст ч. 2 статті 80 ЦПК дає підстави вважати, що в цій ситуації суд може попередньо визначити ціну i надати позивачу строк для сплати судового збору. Якщо ж пізніше виявиться, що попередньо визначена судом ціна є неточною, то у piшенні суду вказується або на повернення переплаченого судо-вого збору, або, навпаки, стягнення недоплаченої суми.

Якщо суд встановить, що заява не відповідає вимогам статей 119 i 120 Кодексу або не сплачено судовий збip чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спра-ви, то суд своєю ухвалою залишає справу без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків. У статті відсутня вказівка на конкретний строк, який повинен надаватись для усунення недоліків. Цей строк повинен бути розумним, тобто таким, який враховує строки, потрібні для пересилання ухвали поштою, i час, потрібний для усунення недоліків (сплати судового збору, витрат на інформаційно-технічне забез-печення судового процесу).

У позовах, передбачених частиною 2 статті 120 ЦПК подання копій документів не є обов'язковим, а відтак суд не вправі з цих підстав залишати позовну заяву без руху. Що стосується недотримання форми i змісту позовної заяви, то порушення цих вимог у вcix випадках є підставою для залишення заяви без руху i надання строку для усунення недоліків.

На практиці може виникнути питания про можливість нап-равлення позовної заяви у вигляді телеграми. Наприклад, заявник не встигає зібрати вci необхідні докази або тимчасово знаходиться за межами країни i, щоб не пропустити строк позовної давності направляє позовну заяву у вигляді телеграми. В цьому випадку позивач усвідомлює, що телеграма не забезпечує вимог закону, крім форми (письмовий документ) та змісту.

Вважаю, що i в цьому випадку суд повинен відповідним чином зареєструвати та передати судді в порядку черговості такий доку-мент, а суддя повинен надати строк для усунення недоліків. У телеграмі позивач може просити про надання певного строку для усунення недоліків у зв'язку з особливими обставинами, в яких він перебуває.

Якщо позивач у встановлений строк виконає вимоги, на які вказав суд, то позовна заява вважається поданою у день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною i повертається позивачеві.

Без надання строку на усунення недоліків заява повертається у випадках, передбачених частиною 2 статті 122 ЦПК. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Не зовсім зрозуміло, в який спосіб суддя може упевнитись, що заява подана недієздатною особою,