Виникає питання, як в такій ситуації захистити своє право, як припинити бездіяльність суду?

При вирішенні питання про наявність передумов для пред'яв-лення позову виникають ситуації колізійного характеру, вирішення яких в значній мірі залежить від судової практики. В таких випадках позивач повинен

__________________________________________________________________

19 Вісник Верховного Суду України., 2004., № 3. с.7

зробити все, щоб максимально аргументувати свою позицію для того, щоб роз-раховувати на успіх. Судова практика при цьому схиляється до захисту конституційних прав.

Приклад. А. в судовому порядку визнана такою, що втратила пра-во на проживання у квартирі. Пізніше квартира була приватизована і за договором купівлі-продажу від 15 серпня 1995 р. продана П., який в цій ситуації був добросовісним відповідачем. Адвокат, розробляючи правову позицію та вирішуючи питання про наявність передумов для пред'явлення позову, підготував позовну заяву, де поставив питання про виз-нання недійсними наказу про приватизацію жилої площі, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу квартири та її реєстрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та заперечення проти позову пози-вач А. вказувала, що оскільки відповідно до статті 9 ЖК ніхто не мо-же бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві ко-ристування не інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом, при незаконному позбавленні права користування жилим приміщенням та обставина, що особа, яка купила це приміщення, є добросовісним набувачем, не може бути підставою для відмови у відновленні поруше-ного права і визнання недійсними акта про приватизацію та угоди про відчуження жилого приміщення.

При розгляді справи судом по першій інстанції було встановлено, що А. не проживала у спірній квартирі понад визначений ст. 71 ЖК шестимісячний строк із поважних причин. Тому суд дійшов правильного висновку, що відповідачка не втратила права користування спірною жилою площею. З врахуванням вимог ст. 9 ЖК позовні вимоги А. було задоволено. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення залишила без змін, а касаційну скаргу без задоволення.20

Удача іноді посміхається позивачу там, де її не чекаєш. Нерідко це буває результат грубої помилки суду, яку не виправи-ли вищестоящі суди. Спір стосувався права на дві трикімнатні квартири, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяль-ності. Скориставшись своїм статусом підприємця, позивач К., який претендував на житлову площу, звернувся не до відповідного районного суду за місцезнаходженням відповідача, а до господарського суду. Зауважимо, що немає достатньо чітких критеріїв щодо підсудності спору, який виник з цивільних правовідносин, якщо стороною є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Якщо така особа купує автомобіль або квартиру, то спори щодо договору купівлі-продажу можуть бути розглянуті або в господарському суді (якщо предмет договору купують в рам-ках підприємницької діяльності), або у відповідному районному суді (якщо автомобіль або квартиру громадянин купує не як підприємець, а як фізична особа).

Отже, господарський суд повинен був додатково перевірити, чи право на пай на житлові квартири було куплено за результата-ми господарської діяльності і, чи спірні квартири фігурували в податковій звітності або, чи

__________________________________________________________________

20 Захист у цивільній справі. Я.П.Зейкан, Київ, КНТ, 2007, с.54

кошти виплачувались з розрахунко-вого рахунку позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, з тим, щоб визначитись, який саме суд повинен вирішувати спір: господарський суд чи відповідний районний суд міста Одеси. Як можна судити з матеріалів справи, ця обставина не перевірялась.

В результаті спір вирішувався в рамках господарського проце-су. Відповідач заперечував проти позову з посиланням на його недійсність, а також у зв'язку з пропуском позовної давності. Незважаючи на те, що спір вирішено не в рамках цивільного про-цесу, доводи суду, який задовольнив позовні вимоги заслугову-ють того, щоб їх навести і вказати на їх помилковість.

Суд вказав: «Договір є одним із доказів правочину. Договір - це форма угоди. Чинне цивільне законодавство містить підстави для визнання недійсності правочинів, а не договорів. Виходячи з наведеного, зустрічні вимоги відповідача про визнання недійсним договору про дольову участь у будівництві житлового будинку по вул. Бетховена від 25 листопада 1994 року не підляга-ють задоволенню.

Строк позовної давності за даною вимогою закінчився. Пози-вач не подавав клопотання про визнання поважними причин про-пуску строку позовної давності, не надав доказів наявності поважної причини пропуску строку позовної давності. Суд вважає за необхідне і можливе, виходячи з матеріалів справи і відзиву відповідача, дати оцінку цьому питанню без клопотання позивача, враховуючи його юридичну непідготовленість і визнати причину пропуску строку позовної давності поважною.

Заперечення відповідача в частині порушення строків позов-ної давності, що є, на його думку, підставою для того, щоб зали-шити позов без розгляду, безпіставні, бо сплив строків позовної давності стосується категорії матеріального права і її сплив веде до відмови у позові, а не відмови у розгляді справи і прийняття рішення судом по суті.21

Таким чином, господарський суд вирішив спір, який, можли-во, підлягав розгляду відповідним районним судом.

Допущено помилкове з теоретичної точки зору обґрунтування, за яким договір є формою угоди (правочину), на який не поширю-ються підстави для визнання його недійсним, передбачені для угод (правочинів). Суд вийшов за межі вимог позивача і без його клопотання визнав причину пропуску позовної давності поваж-ною, обґрунтувавши її «юридичною необізнаністю». Відповідач не використав цих захисних можливостей у даній справі і подав помилкові