ПЛАН

1. Перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку

2. Повноваження суду апеляційної інстанції

3. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

Використана література

1. Перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку

Законність і обгрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій - принципами цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, які від свого імені можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод і інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.

Проте, як правильно вважають цивілісти, вказаних гарантій недостатньо. Аналіз судової практики свідчить про те, що суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, і т.і.) і об'єктивні (складність правовідносин, відносно яких розглядається справа, численність співучасників і ін.) причини виносять ухвали, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, і нормам процесуального права.

При таких обставинах, необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод зацікавлених громадян, прав юридичних осіб, держави і публічних інтересів та забезпечення законності і обгрунтованості рішень та ухвал. У їх числі визначальна роль належить апеляційному провадженню - апеляційному оскарженню і перевірці рішень та ухвал суду першої інстанції, які не вступили в законну силу.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, апеляційне оскарження рішення суду, окрім випадків встановлених законом, віднесене до основних принципів судочинства. Реалізація цього конституційного положення знайшло своє віддзеркалення у V розділі ЦПК України, в якому врегульовані питання апеляційного оскарження рішень.

Аналіз норм V розділу ЦПК України дає можливість визначити найхарактерніші особливості інституту апеляційного провадження, а саме: апеляція подається на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, яке не вступило в законну силу; справа за апеляційною скаргою направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду); подача апеляції обумовлена неправильним, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права або порушенням норм процесуального права; апеляційний суд, розглядаючи справу, вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторону справи, в тому ж об'ємі, що і суд першої інстанції; розгляд справи в апеляційному суді здійснюється з дотриманням основних принципів судочинства.

Таким чином, аналіз ознак апеляційного провадження дає підстави для висновку, що суть апеляційного провадження полягає в новому (повторному) розгляді і вирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Перегляд справи лежить в основі апеляційного провадження, складає його зміст і визначає його специфічні особливості. Він тісно пов'язаний з можливістю досліджувати нові докази і давати їм оцінку. При цьому необхідно враховувати, що мета дослідження і оцінки доказів в апеляційному суді і в суді першої інстанції є відмітною особливістю, оскільки діяльність суду першої інстанції направлена на розгляд і вирішення справи по суті, а діяльність апеляційного суду направлена на повторний перегляд справи по суті з метою перевірки законності і обгрунтованості рішення (ухвали). Тому задача суду апеляційної інстанції здійснювати перегляд справи по суті не означає, що зникає відмінність між судом першої і апеляційної інстанції.

При розгляді справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги. Він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази. Надані в апеляційну інстанцію сторонами і іншими особами, які беруть участь в справі, нові докази апеляційний суд досліджує лише в тих випадках, якщо визнає, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в їх ухваленні або якщо неможливість їх подання раніше обумовлена поважними причинами.

Згідно ст.292 ЦПК України правом апеляційного оскарження в позовному провадженні користуються сторони та інші особи, які брали участь в справі: треті особи, представники сторін та третіх осіб, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов’язки.

Також право на апеляційне оскарження мають правонаступники сторін. Судовий представник (адвокат, юрисконсульт і т.і.) має право подавати апеляційну скаргу на рішення, якщо такі повноваження спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни і піклувальники) можуть діяти від імені особи, яку представляють, всі процесуальні дії, зокрема самостійно оскаржити рішення, не маючи на це спеціальної довіреності.

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки винесених по ньому рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обгрунтованості.

Право на апеляційне оскарження обумовлене об'єктом оскарження. За загальним правилом, основним об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набуло чинності.

Апеляційна скарга може бути подана не тільки на рішення суду в цілому, а і на його частину, наприклад, на резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і терміну виконання рішення і відносно інших дозволених судом питань).

Об'єктом апеляційного оскарження може бути і додаткове рішення суду першої інстанції, постановлене у порядку ст.220 ЦПК України.

Гарантією реалізації суб'єктивного права громадян і організацій на звернення до суду є закріплене в ч.3 ст.3 ЦПК України правило, згідно якому відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Вказане правило повною мірою торкається перегляду справ у порядку апеляційного оскарження.

Реалізація права апеляційного оскарження обумовлена встановленими процесуальними термінами.

Ст. 294 ЦПК передбачає, що заяву про