Завдання апеляційного суду полягають у виправленні помилок судів першої інстанції і спрямуванні їх роботи, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права.

Необгрунтованим рішення суду може бути, якщо суд вважав доведеними всі обставини справи, незважаючи на те, що вони не підтверджені зібраними в справі доказами. Суд неправильно їх оцінив або прийшов до висновку про дове-деність певних обставин, які не мали достатніх доказів.

У цьому випадку, якщо апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції необгрунтовано задовольнив позов, він повинен скасувати рішення суду, ухвалити своє рішення, відмовивши в позові за необґрунтованістю.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, викладеним у його рішенні, полягає в неправильній оцінці з'ясованих судом обставин і помилковому визначенні в зв'язку з цим їх правового значення.

Норми матеріального права є порушеними або неправиль-но застосованими, якщо застосовано закон, який не поширю-ється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору (ст.309 ЦПК), наприклад, відсутність підпису головуючого на протоколі судового засідання.

За вже діючим новим ЦПК повноваження суду апеляційної інстанції суттєво не змінилися в порівнянні з „старим”.

Дещо змінено підстави для скасування рішень суду першої інстанції, зокрема з закриттям про-вадження в справі або залишенні заяви без розгляду. Новий (діючий) ЦПК не передбачає можливості скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження в справі у випадку недотримання стороною, що звернулася з позовом, правил попереднього досудового врегулювання.

Це було передбачено в колишньому ЦПК, що не відповідало нормі Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі право-відносини, що виникають у державі. Також апеляційний суд скасовує рішення і закриває провадження в справі у випадку наявності рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції.

Діючий ЦПК передбачає таке скасування, якщо справа передана до третейського суду.

Виключені підстави і з приводу досудового врегулювання спорів і у випадку скасування рішення суду першої інстанції з залишенням заяви без розгляду. Новацією є те, що однією з нових значущих основ для скасування рішення суду першої інстанції з зупинкою провадження є неоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

3. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд постановляє рішення чи ухвалу, в яких даються відповіді на апеляційні скарги осіб, які беруть участь у справі, з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і перевирішення цивільної справи, перевірки з фактичної і правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили (чинності), їх обґрун-тованості і законності.

Ці процесуальні документи готуються суддею-доповідачем і підписуються всім складом суду, який розглядав справу (ст.313 ЦПК).

Згідно зі ст.314 ЦПК за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про:

- відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції;

- скасування рішення суду першої інстанції з направ-ленням справи на новий розгляд:

- скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду;

- відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;

- зміни ухвали суду першої інстанції;

- скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирішення питання по суті.

Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції складається (ст.315 ЦПК) з:

1) вступної частини із зазначенням:

часу і місця її постановлення;

найменування суду;

прізвищ та ініціалів головуючого і суддів;

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішенн суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судом першої інстанції обставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

4) резулятивної частини із зазначенням:

висновку апеляційного суду;

розподілу судових витрат;

строку і порядку напрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У разі відхилення апреляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.

У разі скасування рішення суду першої інстанції і направ-лення справи на новий розгляд у суд першої інстанції в ухвалі зазначається, в чому полягала неправильність рішення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій при розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначаються відомості, передбачені пунктами 1-4 частини першої ст.315 ЦПК, з посиланням на ухвалу суду першої інстанції.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.315 ЦПК, ухвала апеляційного суду складається з чотирьох частин: вступної, описової, моти-вувальної і резолютивної.

У вступній частині ухвали, як вже було зазначено, необхідно вказати час і місце постановлення ухвали, назву і склад апеляційного суду, що розглядає справу, секретаря й осіб, які беруть участь у судовому засіданні; далі в ухвалі вказується, по чиїй апеляційній скарзі, роз-глядається справа, який суд ухвалив оскаржуване рішення і дата його ухвалення.

Описова частина ухвали повинна містити короткий виклад заявлених вимог, посилання на рішення, прийняте судом першої інстанції, узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, а також письмові або усні заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; проти скарги.

У мотивувальній частині