три части-ни або стадії розгляду і вирішення справи по суті, перевірка закон-ності і обґрунтованості постановленого по ній рішення, виконання судового рішення. В першій стадії виражений зміст правосуддя, визначений ст. 4 Закону «Про судоустрій». Разом з цим завдання цивільного судочинства по захисту прав і охоронюваних законом інтересів будуть реалізовані тоді, коли суд постановить у справі законне і обґрунтоване рішення. Процесуальним засобом, що забе-зпечує досягнення таких результатів, названа друга стадія, завдання і мета якої реалізуються трьома способами: касаційним проваджен-ням, переглядом рішень у порядку судового нагляду, переглядом рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. Але захист прав та інтересів не обмежується визнанням судом прав за однією осо-бою, а обов'язку - за іншою, а з перенесенням діяльності на їх реалізацію. Судове виконання завершує всю діяльність по захисту права, гарантує реалізацію рішень, швидкість і реальність їх вико-нання.
2. Порядок вступу у процес у справі правонаступника і його правове становище
Відповідно до ст. 37 ЦПК у разі вибуття однієї із сторін в спірному або встановленому судом правовідношенні суд допускає у всіх стадіях процесу заміну відповідної сторони її правонаступником.
Сторона може вибути з процесу з різних причин: у зв'язку із смертю (громадяни), у зв'язку з реорганізацією (юридичні особи). Згідно до ЦК в зобов'язанні може мати місце поступка вимоги позивача і переклад боргу відповідача. У названих випадках може відбутися правонаступництво, інакше кажучи, перехід прав і обов'язків однієї особи (правопопередника) до іншого (правонаступнику).
Зміст ст. 37 ЦПК дозволяє стверджувати, що можливість процесуального правонаступництва визначається можливістю правонаступництва в матеріальному праві. У матеріальному праві виділяють універсальне і сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво має місце в тих випадках, коли перехід прав і обов'язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в результаті реорганізації, а між громадянами у порядку спадкоємства. Сингулярне правонаступництво має місце, коли сторона переуступає право вимоги або здійснює переклад боргу, або приймає борг іншої особи на себе. Розділення правонаступництва в матеріальному праві на універсальне і сингулярне пов'язане з об'єктом прав і обов'язків, які переходять до правонаступника.
Вирішуючи питання про можливість процесуального правонаступництва у кожному конкретному випадку, слід мати на увазі, що смерть боржника викликає припинення зобов'язання, якщо його виконання не може бути здійснено без безпосередньої участі боржника. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання здійснюється особисто для кредитора. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи. Як наслідок, в названих випадках процесуальне правонаступництво неможливе, оскільки вимоги кредитора нерозривно пов'язані з особою кредитора або боржника. По цих підставах процесуальне правонаступництво неможливе також по позовах про стягнення аліментів, про відновлення на роботі, про компенсацію шкоди, заподіяної здоров'ю, і т.п., оскільки ці вимоги тісно пов'язані з особою позивача або відповідача.
Слід також враховувати, що процесуальне правонаступництво неможливе і у порядку поступки вимоги, якщо воно суперечить закону або договору або якщо вимога пов'язана з особою кредитора. Проте в окремих випадках закон зобов'язує кредитора передати свої вимоги іншій особі. Наприклад, кредитор, якому виплатив борг поручитель, зобов'язаний передати останньому права, які забезпечують його зворотні вимоги до боржника. Переклад боргу як підстава процесуального правонаступництва допускається лише з відома кредитора.
Таким чином, в основі процесуального правонаступництва лежить правонаступництво в матеріальному праві, яке наступає після порушення цивільної справи в суді. Матеріальне правонаступництво може бути універсальним або сингулярним, проте процесуальне правонаступництво, хоча і є слідством правонаступництва в матеріальному праві, завжди універсальне, бо в цивільному процесі правонаступник повністю замінює правопопередника і користується комплексом процесуальних прав і обов'язків сторони.
Процесуальне правонаступництво може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу - в суді першої інстанції, при перегляді судових ухвал в касаційному порядку, у порядку нагляду, за обставинами, що знов відкрилися. Такий висновок прямо витікає із ст. 37 ЦПК.
Правонаступництво в матеріальному праві, хоча і служить основою процесуального правонаступництва, все ж таки не повинне розглядатися як безумовна підстава процесуального правонаступництва. Відповідно до 37 ЦПК у разі смерті громадянина, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, або припинення існування юридичної особи, які були стороною по справі, суд зобов'язаний припинити провадження по справі. Провадження по справі припиняється до вступу або залучення до справи правонаступника або законного представника. У разі сингулярного правонаступництва (поступка вимоги, переклад боргу) вступ або залучення до процесу правонаступника відбувається без припинення провадження по справі.
Після оформлення матеріального правонаступництва провадження по справі повинне поновитися, після чого і наступає процесуальне правонаступництво.
Правонаступники вступають в справу тільки за власною ініціативою. Якщо правонаступник (позивач) не бажає вступати в процес, справа припиняється. У випадку повторного нез'явлення в судове засідання позивача або обох сторін або неповідомленні ними про причини нез'явлення на повторний виклик суд залишає заяву без розгляду.
Процесуальне правонаступництво відповідача також можливе в тому випадку, якщо позивач дає згоду на проведення процесу з новим відповідачем. У разі відсутності такої згоди справа повинна бути припинена. Відсутність згоди кваліфікується як відмова від позову.
Питання про вступ правонаступника до процесу дозволяється в судовому засіданні. Правонаступник повинен пред'явити в суд докази, які підтверджували б правонаступництво в матеріальному праві (свідоцтво про право власності, документ про реорганізацію юридичної особи, переуступний напис), а суд виносить визначення про те, що правонаступник замінив у спірних правовідносинах сторону, яка вибула. Відмова суду в допуску правонаступника може бути оскаржена в касаційному порядку.
Відповідно до ст. 37 ЦПК правонаступник, який вступив в процес, набуває процесуальні права і обов'язки правопопередника, а всі дії, досконалі