Процесуальне правонаступництво відрізняється від заміни неналежної сторони належною. Ці відмінності можна звести до наступного.

Процесуальне правонаступництво і заміна неналежної сторони мають різні підстави. Різні і процесуальні наслідки правонаступництва і заміни неналежної сторони: при процесуальному правонаступництві правонаступник продовжує участь в процесі правопопередника, а процес продовжується з тієї стадії, на якій правонаступник вступив в справу. Тому дії, які були зроблені правопопоредником, для правонаступника обов'язкові. При заміні неналежної сторони належною справа розглядається спочатку.

Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна в процесі особи, яка є стороною, іншою особою з переходом до неї всіх процесуальних прав і обов'язків.

3. Поняття і значення процесуальних строків

Встановлений ЦПК процесуальний порядок цивільного судо-чинства забезпечує не тільки правильний, але й своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з тим, щоб порушене цивільне право було з мінімальною витратою часу поновлено, але з додержанням норм цивільного процесуального права, із забезпеченням гарантій у здійсненні особами, які беруть участь у справі, іншими учасника-ми процесу суб'єктивних процесуальних прав і виконанні покладе-них на них цивільних процесуальних обов'язків.

Своєчасності розгляду справи покликані сприяти процесуальні строки. А оскільки розгляд справи складається із сукупності і послі-довного виконання процесуальних дій суду і всіх учасників процесу, то цивільними процесуальними строками будуть строки, встановлені ЦПК України для вчинення процесуальних дій судом, органом судо-вого виконання і учасниками процесу в цивільному судочинстві. Це строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії (ст. 67 ЦПК). А якщо ці строки не визначені законом, то останні встановлюються судом. Категорія «строк» в ЦПК визначається як момент часу (dies in guo, terminus) - останній день строку, триває до 24 годин (ч. 5 ст. 70 ЦПК), і як проміжок, період часу (dies intra guem, dilatio) - строк обчислюється роками, місяцями і днями (ст. 68 ЦПК).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 69 ЦПК).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку (ст. 72 ЦПК).

Призначені судом процесуальні строки можуть бути різними. Вони залежать від характеру конкретних обставин справи та змісту виконуваних процесуальних дій.

Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони: забезпечують стабільність, чіткість і визначеність цивільних проце-суальних правовідносин, цивільного провадження по справі; забез-печують суб'єктам правовідносин можливість належно підготови-тися і виконати певні процесуальні дії, є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов'язків. Отже, цивільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуальними засобами поклика-ні забезпечити гарантованість і реальність судового захисту суб'єк-тивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави.

Практичне завдання:

Задача 1. Районний суд розглянув справу за позовом громадянина Козака до Управління залізниці про стягнення плати за оренду складських приміщень і в позові відмовив з тієї причини, що позивач не звертався з претензією до Упраління залізниці.

Чи є підстави для апеляційного оскарження цього рішення суду?

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Однією із сторін цього договору, а саме, перевізником – може виступати і Управління залізниці, про яке йдеться в задачі.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, Законом України „Про транспорт”, Статутом залізниць, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В разі порушення умов договору до пред’явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення є обов’язковим пред’явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

З умови ж задачі видно, що між гр. Козаком і Управлінням залізниці було укладено зовсім інший договір, а саме, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, якою є складські приміщення.

Про відповідальність за порушення істотних умов цього виду договору, якими є саме плата за оренду, зазначається сторонами в самому договорі з посиланням на чинне законодавство України. Таким законодавчим актом, який регулює ці відносини, є ЦК України.

Зазначені цивільно-правові відносини між гр. Козаком і Управлінням залізниці не передбачають звернення сторін з претензіями один до одного.

Таким чином рішення районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог є незаконними і підлягає скасуванню.

Основною підставою для скасування зазначеного в задачі рішення районного суду, як суду першої інстанції, і ухвалення нового рішення є неправильне застосування ним норм матеріального права.

За таких обставин гр. Козак повинен, як це зазначено в ст. 294 ЦПК України протягом десяти днів з дня проголошення рішення подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Сама ж апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо ж гр. Козак подаватиме апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення, то заява про апеляційне оскарження може не подаватися.

Заяву про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (в нашому випадку це районний суд). Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції (ст. 296 ЦПК України).

Задача 2. Гр. Морік Петро Борисович звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати, що трудова книжка на ім’я Моріка Пінкуса Борисовича, довідка кооперативу „Хімтруд” №