Підстави для виникнення такого питання можуть бути різ-номанітні: зміна суб'єктивного переконання позивача, збіль-шення обсягу доказової інформації, додаткові правові консуль-тації та ін. Такі підстави у жодному разі не повинні наводити-ся судом (суддею), оскільки він має бути безстороннім і ви-словити свої міркування з приводу належності чи неналежності сторони тільки після розгляду справи по суті, в рішенні у справі. Цю позицію підтримав Пленум Верховного Суду Укра-їни, який підкреслив, що відмова у прийнятті заяви за мотивами пред'явлення позову неналежними позивачами або до нена-лежних відповідачів неприпустима, оскільки визначає фактич-не вирішення справи без дослідження її обставин (п. 2 постанови „Про практику застосування судами процесуального за-конодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції” від 21 грудня 1990 р. № 9).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можли-вість без припинення провадження у справі здійснити заміну лише відповідача, якщо буде встановлено, що ця особа не не-се обов'язку у справі. Його може бути замінено на особу, яка повинна відповідати за змістом матеріально-правової вимоги, що є предметом судового розгляду та вирішення. Цей інститут має назву заміни неналежного відповідача.

Встановивши під час розгляду справи, що позов пред'явле-ний не тією особою, якій належить право вимоги, суд не може її замінити. Така справа може бути припинена шляхом закрит-тя провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від по-зову або ухваленням рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Заміна неналежного відповідача - це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) на-лежної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст. 33 ЦПК).

При заміні неналежної сторони діють два основних прави-ла. По-перше, відповідач вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач. Це означає, що за будь-яких обставин, за усієї очевидності неналежності сторони до справи, яка роз-глядається судом, відповідач вважається належним із наділен-ням його усією повнотою процесуальних прав та обов'язків. По-друге, заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступив ініціатором процесу, суб'єктом, який вимагає судового захисту. Згоди від-повідача на його заміну не вимагається, однак у літературі не-одноразово порушувалось питання про те, що відповідачу мо-же бути не все одно, чи продовжиться його участь у справі, чи ні. Насамперед, це може стосуватися розподілу судових ви-трат, які понесені відповідачем, про заміну якого виникає пи-тання. Адже витрати, понесені заміненим відповідачем, остан-ній може відшкодувати у судовому порядку за загальними правилами про заподіяння шкоди, що не гарантує оперативно-го та належного захисту прав від такої поведінки позивача, яка може мати характер зловживання правом.

Законодавством передбачено варіанти розвитку процесу у разі відсутності згоди позивача на заміну. У цьому випадку суд може притягти цю особу (належного відповідача) як дру-гого відповідача і ухвалити рішення за її участі. У разі судо-вого залучення відповідача участь декількох відповідачів не створює процесуальної співучасті. У випадку відмови у позові до такого відповідача понесені ним витрати не повинні при-суджуватися із позивача.

Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у су-ді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи. Пи-тання про заміну неналежної сторони повинне вирішуватися у судовому засіданні, а не в момент порушення справи. Відпо-відно до ст. 33 ЦПК справа після заміни неналежного відпо-відача чи залучення співвідповідачів може розпочинатися спо-чатку. Про це має надійти клопотання залученого відповідача, і таке право повинно бути роз'яснене судом при вступі нового відповідача (співвідповідача) у цивільний процес.

В аналогічному порядку здійснюється залучення додатково-го (додаткових) відповідачів, наприклад, якщо в ході розгляду справи буде встановлено, що шкода завдана не однією осо-бою, а декількома.

Задача 1.

Аптекоуправління подало позовну заяву про виселення Криворучко на тій підставі, що відповідачка була звільнена з роботи провізора у зв’язку з виходом на пенсію за віком, а тому мусить звільнити службову житлоплощу. Суд позов аптекоуправління задовільнив.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Чи є підстави для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції? Складіть скаргу від імені Криворучко.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду.

За умовою задачі рішення місцевого суду, тобто суду першої інстанції, в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому підстав для касаційного оскарження немає.

Мається на увазі те, що рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку лише після його перегляду апеляційним судом.

Отже в нашому випадку, відповідачка Криворучко повинна була оскаржити рішення місцевого суду в апеляційному порядку, звернувшись з апеляцією до апеляційного суду через місцевий суд, який постановив оскаржуване рішення.

Більше того для такого оскарження є всі підстави, так як з умови задачі вбачається, що відповідачка була виселена зі службової житлової площі без надання іншого жилого приміщення, а отже незаконно.

Подачі апеляційної скарги передує подача заяви про таке оскарження, зразок якої та зразок скарги викладені мною нижче.

До апеляційного суду Сумської області

40030, м. Суми, вул. Кірова, 28

Зарічний районний суд м. Суми

Суддя Петренко С.С.

Справа 2-11/1 від 30.10.2006 р.

Апелянт:

Криворучко Зоя Миколаївна, м. Суми, вул. Жовтнева, 2, кв. 44

Номера засобів зв’язку немає

ЗАЯВА

Про апеляційне оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми № 2-11/1