До касаційної скарги, касаційного подання прокурора, оформлених з порушенням вимог, установлених ст.322 ЦПК, а також касаційної скарги, не оплаченою державним митом, застосовуються правила ст.139 ЦПК. Якщо касаційна скарга (касаційне подання) не відповідає зазначеним вище вимогам чи не оплачена державним митом, то суддя постановляє ухвалу про залишення її без розгляду, про що сповіщає касатора і надає йому строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала касаційну скаргу, у встановлений строк виконає всі пере-раховані в ст.322 ЦПК вимоги та сплатить державне мито, то касаційна скарга (касаційне подання) вважається поданою в день первісного її пред'явлення до суду. Інакше скарга вва-жається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.

ЦПК передбачає, що заява до суду повинна бути подана до суду в письмовій формі без обов'язкової вимоги чіткого машинописного тексту.

2. Порушення касаційного провадження. Підготовка касаційного розгляду справи і порядок її розгляду.

Суд не пізніше наступного дня після одержання належно оформленої касаційної скарги чи касаційного подання прокурора направляє їх копії і додані матеріали особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого вони можуть представити пояснення на касаційну скаргу чи касаційне подання прокурора.

По закінченні строку на касаційне оскарження суд надсилає касаційну скаргу чи касаційне подання прокурора разом зі справою до касаційного суду.

Особи, які брали участь у справі, мають право у встанов-лений судом строк подати пояснення на касаційну скаргу, подання (ст.324 ЦПК). Пояснення на касаційну скаргу, касаційне подання прокурора подаються відповідно до вимог ст.322 ЦПК України.

Співучасники та треті особи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Заява про приєднання до касаційної скарги подається в межах строку на касаційне оскарження. Заява про приєднання до касаційної скарги державним митом не оплачується (ст.326 ЦПК).

Особа, яка подала касаційну скаргу, чи прокурор, що подав касаційне подання, мають право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження; до початку розгляду справи відкликати її або відмовитися від неї протягом усього часу розгляду справи. Про відкликання касаційної скарги, касаційного подання прокурора суд першої інстанції, якщо справа знаходиться в цьому суді, або суд, що вирішує питання про допуск справи до касаційного розгляду, поста-новляють ухвалу про повернення скарги.

Питання про прийняття відмови від касаційної скарги, касаційного подання прокурора і закриття в зв'язку з цим касаційного провадження вирішується судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. У разі закриття з цих підстав касаційного провадження повторне оскарження судових рішень цією особою не допускається (ст.327 ЦПК).

Згідно зі ст.325 ЦПК після закінчення встановленого судом строку для дачі пояснень на касаційну скаргу, касаційне подання прокурора суд невідкладно надсилає касаційну скаргу, касаційне подання прокурора разом із доданими до неї матеріалами та справу до касаційного суду, яким згідно зі ст.319 ЦПК України є Верховний Суд України.

Загальні правила розгляду справи судом касаційної інстанції сформульовані в ст.ст. 320, 333 ЦПК і полягають у наступному:

а) суд касаційної інстанції перевіряє тільки законність судових рішень, тобто правильність застосування норм матеріального чи процесуального права;

б) перевірка законності судових рішень здійснюється в межах доводів касаційної скарги (касаційного подання прокурора) і позовних заяв, заявлених в суді першої інстанції;

в) перевірка законності судових рішень реалізується тільки на підставі наявних у справі матеріалів;

г) суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати встановленими обставини (факти), які не були встановлені в рішенні чи відхилені ним, розглядати питання про перевагу одних доказів над іншими;

д) суд касаційної інстанції нових доказів не досліджує. ЦПК передбачає, що суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Посилаючись на п. 1 Постанови Пленуму Вер-ховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 "Про судове рішення", касаційна інстанція перевіряє як законність, так і обґрунтованість судового рішення.

Поняття "законність рішення" та "обґрунтованість рі-шення" тісно пов'язані між собою, адже будь-яке необґрунтоване рішення не може бути визнано законним. Як роз'яснено у названій Постанові Пленуму ВС, яка обов'язкова для всіх інстанцій, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повною мірою відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, суд, який розглядає справу в касаційному порядку, повинен приділяти увагу фактичній стороні справи, однак лише через призму критеріїв законності ухваленого рішення - шляхом перевірки дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, котрі встановлюють правила доведення; розподілу обов'язків доведення; належності й допустимості доказів; порядку збирання, надання і