Згідно зі ст.340 ЦПК суд касаційної інстанції вправі змінити судове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але порушено або неправильно застосовано закон, який поширюється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що забезпечує більш оперативний захист порушених прав і процесуальну економію.

Під терміном "зміна рішення" мається на увазі перш за все зміна резолютивної частини (зміна розміру присудженої суми, перерозподіл між сторонами стягнутого судом державною мита тощо).

Зміненим також вважається рішення, якщо корективи вносяться до його мотивувальної частини, наприклад, зміню-ється юридична кваліфікація правильно встановлених судами фактів чи виникає потреба у виключенні з мотивувальної частини рішення посилання на закон, який не підлягав застосуванню, або в доповненні її посиланням на закон, який підлягав застосуванню до правовідносин, що виникли.

Під зміною рішення мається на увазі внесення до нього таких поправок, які не зачіпають його характеру та суті. Згідно зі ст. 334 ЦПК суд, що розглядає справу в касаційному порядку, має право внести в судове рішення будь-яку зміну, незалежно від того, чи погіршує це становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 337 ЦПК суд касаційної інстанції може давати судові, якому справа надсилається на новий розгляд, обов'яз-кові для нього вказівки лише з питань застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Обов'язковість таких вказівок не суперечить засаді незалежності суддів, оскільки ця засада узгоджується з положенням про підкорення суддів Конституції України та закону, а обов'язковість висновків і мотивів суду касаційної інстанції стосується саме питань застосування закону.

Вказівки щодо оцінки доказів, можливості ухвалення того чи іншого рішення суд касаційної інстанції давати не має права (ст. 333 ЦПК). Якщо на порушення вимог закону такі вказівки (висновки і мотиви) будуть наведені в рішенні суду касаційної інстанції, то вони не є обов'язковими для суду, який повторно розглядає справу в першій або апеляційній інстанції. Цим забезпечується незалежність суддів у встановленні фактичних обставин.

Порядок розгляду касаційної скарги (касаційного подання прокурора), що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, врегульовано у ст. 346 ЦПК. У таких випадках суд касаційної інстанції розглядає скаргу (подання) за правилами гл. 41 ЦПК ("Касаційне провадження"). Залежно від обґрунтованості зазначених процесуальних документів суд приймає ухвалу або рішення відповідно до вимог ст. 334 ЦПК. При цьому за наявності підстав можуть бути скасовані первинні ухвала або рішення суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень: 1) відхилення касаційної скарги, подання і залишення судового рішення без зміни; 2) скасування судовою рішення з направленням справи на новий розгляд; 3) ска-сування судового рішення з припиненням провадження в справі чи залишенням заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було помил-ково скасоване судом апеляційної інстанції (ст.342 ЦПК).

Ст.342 ЦПК України визначає підстави для відхилення касаційної скарги на ухвалу суду або її зміни чи скасування. У разі, коли ухвалу суду, яка оскаржується, судом першої чи апеляційної інстанції прийнято з додержанням вимог закону суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін.

Суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Суд касаційної інстанції змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування (ст. 342 ЦПК України).

Згідно зі ст. 344 ЦПК України чітко розмежовано випадки прийняття судом касаційної інстанції ухвал і рішень. Розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін; скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд; скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом; відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

Ухвала суду касаційної інстанції здійснюється в письмовій формі, за змістом повинна відповідати вимогам статті 343 ЦПК і містити: 1) час і місце її постановлення; 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого та суддів; 3) імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції; 6) узагальнені доводи касаційної скарги, касаційного подання прокурора; 7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався; 8) наслідку розгляду касаційної скарги, касаційного подання прокурора, які формулюються у резолютивній частини ухвали, сформульованої відповідно до повноважень, наданих суду касаційної інстанції.

ЦПК чітко визначено структуру ухвали суду касаційної інстанції, яка повинна складатися зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Водночас закріплюється, що у разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, а