Правом на пред'явлення позову наділені всі громадяни, під-приємства, установи, організації (ст. 100 ЦПК), а також іноземнігромадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і орга-нізації (статті 423, 424 ЦПК). Усі вони можуть звернутися до суду з позовом на захист свого суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу. Прокурор має право на пред'явлення позову на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів. Таким правом, у передбачених законом випадках, наділені органи державного управління, підприємства, установи, організації і гро-мадяни (статті 118, 121 ЦПК).

Юридична природа права на пред'явлення позову, права на позов в процесуальному розумінні в теорії процесу розглядається по-різному: як суб'єктивне право громадян і юридичних осіб, яке безпосередньо випливає з закону; як правоздатність або її еле-мент16; як правомочність, що виникла на основі правосуб'єктності, але ще не суб'єктивне право, яке з'являється у сторін тільки з порушення справи в суді1 ; як елемент процесуальної правоздатно-сті і одночасно як суб'єктивне право . Така неоднозначність у визначенні юридичної природи права на пред'явлення позову є наслідком різного підходу у розкритті змісту правоздатності і суб'-єктивного права та їх співвідношення.

Суб'єктивне цивільне процесуальне право характеризується нерозривною єдністю таких можливостей: вид і межі можливої поведінки для суб'єкта права; можливість вимагати певної поведін-ки від іншої особи, необхідної для реалізації права; можливість включити в дію примусову силу державного апарату для їх здійснен-ня.

Право на пред'явлення позову є складовою частиною перед-баченого ст. 4 ЦПК права кожної заінтересованої особи на звернен-ня до суду за захистом. Цьому праву відповідає обов'язок суду прийняти до свого розгляду звернену до нього заяву (ст. 5 ЦПК). Право особи на звернення (на пред'явлення позову) до суду за захистом забезпечується можливістю оскарження ухвали судді про відмову в прийнятті позовної заяви до свого провадження, а також можливістю її скасування судом другої інстанції та покладання обов'язку на суд першої інстанції прийняти позовну заяву до свого провадження. Отже, аналіз прав на звернення до суду за захистом і на пред'явлення позову, які виникають безпосередньо з закону, дає можливість зробити висновки, що такі права є також суб'єктивни-ми.

Щодо положення, що право на звернення до суду за захистом, право на пред'явлення позову є правоздатністю, або її елементом, необхідно зауважити, що в теорії прав правоздатність (правосуб'єк-тність) визначається як: сумарне вираження прав, прав і обов'язків21, загальних прав, специфічних суб'єктивних прав, сукупність потенційних прав і обов'язків.

Цивільна процесуальна правоздатність, зміст якої розкриває-ться через здатність (право) мати цивільні процесуальні права та обов'язки (ст. 100 ЦПК), виступає не передумовою суб'єктивних прав, а входить до їх складу. Отже, поняття «суб'єктивне право» більш широке і складається з права бути суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин (права на звернення до суду за захи-стом і права бути позивачем у конкретній справі) та права суб'єкта правовідносин (позивача у конкретній справі).

Реалізація права на пред'явлення позову

Для того щоб право на звернення до суду, на пред'явлення позову було реалізовано у конкретній справі, необхідні в наявності (відсутності) певні обставини, які б свідчили про те, що особа, яка звертається до суду за захистом власних майнових прав, може бути у такій справі позивачем, а друга, яка покликається до відповіді – відповідачем. В теорії цивільного процесу це питання вирішено інакше – для наявності (набуття) права на пред'явлення позову необхідні певні умови. Такі умови визначаються з ст. 136 ЦПК, але аналіз даної норми свідчить про те, що вони носять інший правовий характер, - є умовами, необхідними для реалізації права на пред'явлення позову.

Якщо розглядати юридичну природу права на пред'явлення позову як правоздатність або її елемент, то відповідно до ст. 100 ЦПК правоздатність визнається за всіма громадянами і юридични-ми особами і для її наявності будь-яких умов не потрібно. Якщо право на пред'явлення позову є суб'єктивним правом, що виникає безпосередньо з закону, то ним наділені всі заінтересовані особи (статті 4, 5 ЦПК): громадяни і юридичні особи для захисту свого права, органи державного управління, прокуратури, підприємства, установи, організації для захисту прав інших осіб і державних інтересів в передбачених законом випадках. Для набуття такого права ЦПК не встановлює ніяких умов.

Інший правовий режим необхідний для реалізації права на пред'явлення позову. Відповідно до ст. 136 ЦПК для реалізації права на пред'явлення позову (і прийняття позовної заяви до провадження суду) необхідні передбачені в цій нормі права обста-вини (в наявності чи відсутності) або умови, а при зверненні до суду необхідно додержуватися порядку, встановленого законом (статті 4, 137, 138, 64, 124-131 ЦПК). Отже, для реалізації права на пред'я-влення позову необхідно: а) наявність чи відсутність певних обставин.

Провадження в суді першої інстанції

Позовне провадження

Порушення цивільної справи в суді

Позов – вимога заінтересованої особи(позивача) до суду про прийняття ним до свого провадження на розгляд і вирішення матеріально-правової вимоги, пред’явленої нею до другої особи (відповідача), з метою захисту порушеного або або оспорюваного суб’єктивного права визначеним способом і на зазначеній підставі ( ст.1,4,5,136-145 ЦПК України

Елементи позову

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

С.С. Бичкова Цивільний процес України – К:, “Атіка”,2006, с.176-178.

М.Й. Штефан, Цивільний процес, -К:. “Ін Юре”, 1997, с.284-287, 290-295.

О.О. Штефан. Цивільне –процесуальне право у схемах, - К: “Атіка”. 2005, с.86.88.