Треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних право-відносин, які вступають у порушену у суді справу для захисту власних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтере-сів, наділені матеріально-правовою заінтересованістю, яка, як правило, суперечить інтересам позивача та (або) відповідача.

Зважаючи на форму вступу та характер заінтересованості, ознаками третіх осіб є:

- вступ у порушену справу в суді;

- втручання у спір між сторонами;

- особистий характер заінтересованості.

Залежно від прояву матеріально-правової заінтересованості треті особи бувають двох видів:

- треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 34 ЦПК),

- треті особи, які не заявляють таких вимог щодо предмета спору (ст. 35 ЦПК).

Правовий статус третіх осіб дещо подібний до прав та обо-в'язків сторін. Тому щодо участі третіх осіб можуть застосо-вуватися положення про процесуальну співучасть та процесуа-льне правонаступництво.

2.2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо

предмета спору (ст. 34).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо пред-мета спору, справа за клопотанням цієї особи розглядається спочатку.

Треті особи беруть участь у цивільному судочинстві нарівні із сторонами.

Третіх осіб відносять до осіб, які беруть участь у справі в силу їх юридичної заці-кавленості. Ступінь заінтересованості у різних осіб різна. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету позову, мають високий ступінь заінтересованості й особистий інтерес, якщо вони є учасниками спірних матеріальних відносин.

Особливостями третіх осіб, що висувають самостійні вимоги на предмет спору, є таке:

- вони заявляють свої вимоги у спір, що вже виник;

- вони завжди вступають у процес, що вже розпочався;

Інтереси таких третіх осіб суперечать інтересам обох сторін (як правило). Ви-моги третьої особи із самостійними вимогами звернені як до позивача, так і до відпові-дача. Ст. 34 передбачає, що позов може бути заявлений як до однієї, так і до обох сторін.

Треті особи, які вступають у процес із самостійними вимогами, діють добровіль-но, і їх, як вказується у правовій літературі, неможливо притягнути до участі у справі всупереч їхній волі.

Треті особи із самостійними вимогами вступають у процес шляхом подання по-зовної заяви, яка повинна відповідати вимогам статей 118, 119,120 ЦПК.

Ч. 2 ст. 34 містить важливе правило, якого не було у ЦПК
1963 р., про те, що за клопотанням третьої особи справа розглядається спочатку. У ви-падку якщо таке клопотання заявлено, розгляд справи з початку є обов'язковим. На мою думку, правильною є позиція тих судів, які в усіх випадках вступу до справи третьої особи із самостійними вимогами розпочинають справу спочатку, незалежно від того, чи заявле-но про це клопотання.

Участь третіх осіб у цивільному судочинстві є засобом процесуальної економії, бо дозволяє більш повно і всебічно дослідити всі обставини справи. Крім того, при розгляді регресних позовів вже не треба знову встановлювати факти, які відображені у первісному позові.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть вступити у процес до постановлення судом рішення і користуються всіма правами та несуть всі обов'язки по-зивача. Фактично, такі особи можуть вступити у процес до видалення суду у нарадчу кімнату. Разом з тим, якщо у нарадчій кімнаті суд дійде висновку, що необхідно віднови-ти судове слідство, то третя особа із самостійними вимогами може вступити у процес після такого відновлення слідства.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть претендувати на весь пред-мет спору або на його частину. Таких осіб слід відрізняти від співпозивачів. Так, співпо-зивачі можуть разом подати позов, їх інтереси співпадають і протистоять інтересам відповідача. Задоволення вимог одного із співпозивачів не впливає на вирішення вимог інших співпозивачів. Задоволення вимог позивача, як правило, означає відмову у задово-ленні вимог третьої особи із самостійними вимогами (часткову або повну).

У вирішенні питання про допуск до участі у справі третіх осіб із самостійними вимогами відчувається вплив законодавства Російської Федерації.

2.3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст.35)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мо-жуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 ЦПК. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, можуть вступити у спір на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Суд може залучити таких осіб до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Отже, такі особи не є суб'єктами спірного правовідношення. Між особою, яка не заявляє самостійних вимог, і протилежною стороною немає матеріально-правових