Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил виконують потрійні функції: 1) розглядають і вирішують справи по першій інстанції; 2) перевіряють в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції; 3) переглядають у зв'язку з нововиявленими обставинами постановлені ними рішення і ухвали, що набрали законної сили.

Верховний Суд України є судом касаційної інстанції, переглядає рішення за винятковими обставинами і продовжує здійснювати інші надані йому повноваження.

Родова підсудність - це розподіл підвідомчих судам цивільних справ між судами різних ланок, які входять до системи судів загальної юрисдикції, що діють як суди першої інстанції.

Критеріями такого розподілу є рід (категорія) справи, особливість суб'єктного складу сторін у спорі, наявність процесуальної ініціативи вищестоящого суду чи вказівки вищестоящого суду.

Місцеві (районні, районні у містах, міськрайонні та міські) суди розглядають і вирішують всі справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, крім тих, котрі віднесені до компетенції інших судів (ст.107 ЦПК).

Місцевим судам підсудні: 1) позовні справи, що випли-вають з цивільних, трудових, кооперативних і сімейних правовідносин, у яких хоча б однією стороною є громадянин; 2) окремі справи, що виникають з адміністративних право-відносин; 3) справи окремого провадження; 4) справи за участю іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних підприємств і організацій та деякі інші справи.

До ланки місцевих судій входять спеціалізовані військові суди, які згідно з п.1 ст.19 Закону України „Про судоустрій” здійснюють правосуддя в Збройних Силах України й інших військових формуваннях, передбачених законодавством України.

У нашій державі діють військові суди гарнізонів як місцеві суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил як апеляційні суди.

Після тривалих дискусій у Верховній Раді України новим цивільно-процесуальним законодавством військові суди позбавлені права розглядати і вирішувати цивільні справи.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Територіальна підсудність необхідна в цивільному судочинстві для того, щоб розділити підвідомчі суду цивільні справи між окремими судами усередині кожної ланки судової системи в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція кожного з цих судів.

Визначити територіальну підсудність - це значить устано-вити, у якому конкретному суді повинна бути розглянута і вирішена дана цивільна справа. Ця підсудність визначає територіальну компетенцію кожного суду з вирішення цивільних справ.

Цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів територіальної підсудності. У залежності від місця знахо-дження сторін, характеру спірних правовідносин, угоди сторін, наявності зв'язку між справами. До них відносяться:

- загальна територіальна підсудність (ст.109 ЦПК);

- альтернативна підсудність (статті 110 ЦПК);

- договірна підсудність (ст.112 ЩІК);

- виняткова підсудність (ст.114 ЦПК);

- підсудність кількох пов'язаних між собою справ (ст. 113
ЦПК).

Встановлення різних видів територіальної підсудності передбачає в одних випадках надання визначеній стороні пільг для захисту своїх суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, а в інших - створення найбільш сприятливих умов для вирішення спору.

Правила загальної територіальної підсудності поля-гають у тому, що за загальним правилом позови пред'явля-ються в суді за місцем проживання відповідача.

Позови до державних підприємств, установ, коопе-ративних організацій, їх об'єднані), інших організацій, які користуються правами юридичної особи, подаються за місцем знаходження їх органу управління (ст.109 ЦПК).

Правила про загальну територіальну підсудність, які містяться в ст.109 ЦПК, спрямовані на те, щоб попередити пред'явлення необґрунтованих позовів і захистити від зайвих витрат відповідачів, оскільки подання позову не за місцем їх проживання чи знаходження пов'язане з певними матеріаль-ними витратами. Разом з тим такий підхід не зачіпає майнових інтересів позивачів, адже у випадку задоволення судом позову їх витрати компенсуються за рахунок відповідача. Таким чином, можна зробити висновок про те, що правила про загальну територіальну підсудність встановлені законом в інтересах відповідача.

Альтернативною є підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в одному з кількох судів, - або по місцем проживання відповідача, або за місцем свого проживання, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання угоди (ст.ст. 110 ЦПК).

Так, позови щодо стягнення коштів на утримання (алі-менти) і про встановлення батьківства, можуть пред'являтися за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК позови громадян, що пов'язані із захистом їх прав як споживачів товарів (робіт, послуг), можуть бути подані за їх вибором за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди чи за місцем виконання договору.

Ч. 2 ст.110 ЦПК допускає пред'явлення позову про розірвання шлюбу в суді за місцем проживання позивача і тоді, коли при позивачу є неповнолітні діти або йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїжджати до місця проживання відповідача важко. При цьому слід підкреслити, що якщо у всіх попередніх випадках суд обирається за розсудом позивача, то в останніх випадках закон містить оціночні категорії: стан здоров'я, поважні причини, складнощі виїзду до місця проживання відповідача. Звідси випливає, що позивач може лише виявити ініціативу щодо розгляду справи в суді за місцем свого проживання і надати документи, що підтвер-джують складність виїзду до суду за місцем проживання відпо-відача. Остаточне ж рішення щодо розгляду справи за місцем проживання позивача в двох останніх випадках приймає суддя.

Так, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися до суду за місцем проживання відповідача або за місцем заподіяння шкоди (ч.6 ст.110 ЦПК).

Відповідно до ч.7 ст.126 ЦПК позови до відповідача, місце постійного