У цивільному процесі експертиза є дослідженням наданих судом об'єктів, яке проводить-ся на базі спеціальних знань, для з'ясування відомостей про факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Таке дослідження здійснюється у певному процесуальному порядку та з дотриманням встановлених у цивільному процесі правил.

У цивільному судочинстві найчастіше зустрічаються почеркознавчі, товарознавчі, будівельно-технічні, судово-психіатричні, психологічні експертизи. Нерідко викорис-товуються і комплексні експертизи, до яких залучені спеціалісти різних галузей. Так, у справах про стягнення моральної шкоди практикують залучення лікарів різних спе-ціальностей, в тому числі психологів. У справах про захист честі та гідності актуаль-ною є психолого-лінгвістична експертиза тощо.

Як експерт може залучатися особа, яка від-повідає вимогам, встановленим Законом України „Про судову експертизу”, і внесена до
Державного реєстру атестованих судових експертів. Встановлено, що експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на за-дані йому питання, а у разі необхідності - роз'яснити свій висновок.

Як правило, письмовий висновок складається з трьох частин: вступної, досліджувальної та заключної. У вступній частині вказують найменування експертизи, її порядковий номер, а також чи вона є повторною, додатковою або комплексною. Подається також перелік одержаних для дослідження матеріалів та вказуються пи-тання, поставлені на вирішення експерта.

У другій частині описують процес дослідження матеріалів, результати досліджен-ня, подають наукове пояснення встановлених фактів, описують методи та технічні прийоми, використані експертом.

У заключній частині експерт формулює свої висновки, викладаючи їх у порядку по-ставлених судом запитань. Як правило, висновок містить: 1) категоричний (позитив-ний або негативний) висновок; 2) імовірний висновок; 3) висновок експерта про немож-ливість дати відповідь на поставлені питання при наданні певних вихідних даних.

Така структура висновку дозволяє суду та учасникам процесу швидше і точніше сприйняти висновок.

Стаття 53 ЦПК містить загальне правило, за яким експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Експерт повинен попередити суд, що проведення дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, і одержати відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.

Частина 5 ст. 53 ЦПК встановлює ряд заборон для експерта. Пору-шення цих правил може бути підставою для визнання висновку експертизи таким, що
одержаний з порушенням встановленого порядку, а відтак визнання його неналежним доказом. Правило про те, що експерт не має права за власною ініціативою збирати ма-теріали для проведення експертизи, слід розуміти так, що це стосується матеріалів, які є об'єктом (предметом) експертизи. Їх експерту повинен передавати суд, а учасни-ки процесу можуть надавати ці матеріали експерту через суд.

Коментована стаття містить певну неоднозначність. Як матеріали для прове-дення експертизи можуть тлумачитись різні хімічні реактиви та інші компоненти, необхідні для самого дослідження, а також прилади (наприклад, мікроскопи), за допомо-гою яких проводиться дослідження. Слід дійти очевидного висновку, що правило про те, що експерт не може за власною ініціативою збирати матеріали для проведення екс-пертизи, не стосується підсобних матеріалів, за допомогою яких, власне, проводиться дослідження.

Експерт може спілкуватися з учасниками процесу тільки з питань, які стосуються проведення експертизи. Очевидно, що це правило детерміноване у часі: така заборона діє на час проведення експертизи.

Експерт немає права розголошувати відомості, відомі йому у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти про результати експертизи будь-кому, крім суду. Пору-шення цього правила може бути предметом окремої ухвали суду.

Нерідко експертні установи проводять дослідження на запит адвоката. Таке дослід-ження не є висновком експерта, але в експерта, який на договірних засадах проводив до-слідження, може сформуватися певна думка щодо тих обставин, які були встановлені під час дослідження. Тому слід визнати правильною практику, коли проведення експерти-зи доручається іншій особі, ніж та, що проводила дослідження.

Про неможливість проведення експертизи через відсутність необхідних знань або без залучення інших експертів необхідно невідкладно повідомляти суд. У цьому ви-падку суд повинен визначитись у судовому засіданні за участю сторін про доручення провести експертизу іншому експерту, або про призначення комплексної експертизи, або вжити інших заходів з урахуванням повідомлення експерта.

Уразі сумніву щодо змісту доручення та його обсягу експерт звертається до суду про уточнення завдання або повідомляє суд про неможливість проведення експертизи за заданими питаннями. Розгляд цих питань слід проводити у судовому засіданні за участю сторін. При цьому вирішується питання про можливість доручення проведен-ня експертизи іншому експерту або експертній установі чи уточнення завдання про експертне дослідження з урахуванням думки сторін та інших учасників процесу.

Експерт повинен провести дослідження особисто і не має права передоручати проведення експертизи іншій особі. Порушення цього правила може бути підставою для визнання експертизи недопустимим доказом.

В окремих випадках суд може постановити ухвалу про припинення проведення експертизи (наприклад, уразі досягнення мирової угоди сторін, визнання позову тощо). У цьому разі експерт зобов'язаний негайно повернути суду матеріали та інші докумен-ти, що використовувались ним для проведення експертизи.

У ч. 10 ст. 53 ЦПК визначено права експерта у цивільному процесі.
Експерт має й інші права, визначені у Законі „Про судову експертизу”. Суд повинен забез-печити реалізацію експертом його прав, а також його право