Відмова від позову - це відмова від заявленої в суді матеріально-правової вимоги до відповідача і від судового захисту своїх прав. Такі дії є волевиявленням позивача. Відмова від позову повинна носити безумовний характер. Особа, яка виконує такі дії, має право одержати роз'яснення суду про правові наслідки такої відмови (ст.174 ЦПК).

Право на відмову від позову реалізується виконанням процесуальних дій в усній чи письмовій формі. При прийнятті відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. Але коли відповідач пред'являє зустрічний позов, то справу належить розглядати як і тоді, коли є відмова від подальшого проведення процесу у зв'язку з необґрунтованістю позову.

Формою відмови другої сторони - відповідача від належ-них прав на судовий захист буде визнання позову - безспірна згода відповідача, висловлена ним у судовому засіданні, про задоволення пред'явлених до нього вимог і спрямована на закінчення спору шляхом встановлення позитивного для позивача судового рішення.

Визнання позову викликає певні юридичні наслідки - звільняє суд від подальшого дослідження обставин у справі, а позивача - від доказової діяльності на обгрунтування позову і є підставою для задоволення судом вимог позивача. При визнанні факту інші особи, які беруть участь у справі (позивач і особи, які пред'явили вимогу в інтересах інших осіб), звільняються від обов'язку його доказування за допомогою інших засобів.

Мирова угода - це укладена в цивільному процесі угода між сторонами у справі і затверджена судом про умови припинення спору про право цивільне на підставі взаємних уступок - відмови позивача від частини своїх вимог або їх зміни, визнання відповідачем зміненого позову чи змен-шеного розміру позовних вимог.

Коли мирова угода укладається поза судом і ним не затверджується, то вона підлягає доказуванню в суді. За-тверджена судом мирова угода є підставою для виконання. Але затвердження судом мирової угоди не означає, що суд цим самим стверджує існуючі між сторонами відносини. Не допускається укладення мирової угоди, спрямованої на звільнення в обхід закону від майнової відповідальності посадових осіб, винних в заподіянні підприємствам і організаціям шкоди незаконним звільненням з роботи пра-цівників, у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, угоди, при підписанні якої була порушена воля сторін.

Контроль суду забезпечує законність укладення мирової угоди і гарантує захист прав та інтересів суб'єктів спірних матеріально-правових правовідносин.

Умови мирової угоди сторін, викладені в усній формі, заносяться до протоколу судового засідання і підписуються сторонами. Мирова угода сторін, викладена письмово, додається до справи, про що зазначається в протоколі судового засідання.

На стадії підготовки справи до судового розгляду суддя на прохання осіб, які беруть участь у справі, чи за власною ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реального виконання позитивно прийнятого рішення.

Інститут забезпечення позову врегульований ст.ст. 151 - 155 ЦПК і спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати або знищити його. При цьому суддя застосовує способи забезпечення позову, зазначені в законі (ст.152 ЦПК):

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Не дозволяється накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію інші соціальні виплати;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов
про право власності на це майно або про виключення його з
опису;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Виходячи з соціально-економічного становища державних підприємств, установ, організацій, кооперативних організацій, їх об'єднань в нашій державі, характеру і змісту правових відносин з їх участю, спір з яких віднесений до компетенції суду, в правовому регулюванні - забезпечення позову до них допускається тільки один спосіб - заборона провадити певні дії (п. 2 ч.1 ст.152 ЦПК).

На забезпечення позову судом чи суддею приймається ухвала, яка виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.9 ст.153 ЦПК). Прийняте судом забезпечення позову може бути змінено або скасовано (ч.1, 3 ст. 154 ЦПК). На заяву сторони, з врахуванням думки другої, суд або суддя має право допустити заміну одного способу іншим, а також допустити декільказ абезпечень з тим, що бз агальна їх сума не перевищувала Позовної. При забезпеченні позову, що має грошову оцінку, відповідач може з дозволу суду або судді замість допущеного забезпечення в нести в депозит позовну суму.

Ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який її постановив, після розгляду заяви в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Якщо в позові буде відмовлено, вжиті судом заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Але суд може одночасно з ухваленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.

До осіб, винних в порушенні ухвали суду про забезпечення позову, може бути застосована санкція у вигляді штрафу. Крім того, позивач вправі стягнути з таких осіб збитки, завдані невиконанням ухвали про забезпечення позову (ст.153 ЦПК). На ухвалу суду з питань забезпечення позову може бути подано апеляційну