Крім обов'язку дати показання, свідок наділений певними процесуальними правами. Він може давати показання рідною мовою, користуватися послугами перекладача (ст. 7 ЦПК), за ним зберігається його середній заробіток за місцем роботи. Свідкам, які не є робітниками або службовцями, за відрив їх від роботи чи звичайних занять виплачується винагорода у встановленому розмірі, а також оплачується вартість переїзду, добові та витрати з найму житла (ст. 86 ЦПК).

Практичні завдання.

1. Фоменко Т. подала позов на Фоменко К. і Фоменко В. про визнання договору дарування житлового будинку недійсним. Позивачка зазначила, що на вимогу відповідачок, які є її дочками і обіцяли не порушувати її права володіння і користування будинком, допомагати по веденню домашнього господарства, вона 17 червня 2005 року уклала договір дарування їм будинку. Відповідачки не виконували своїх зобов'язань, створювали умови, за яких вона не могла проживати у будинку, залишали її без догляду в зимовій період. Посилаючись на те, що вона уклала правочин внаслідок помилки, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Реальний договір дарування вважається укладеним в момент передачі речі (дарунка) та консенсуальний – передача речі (дарунка) в майбутньому. Після передачі речі сторони зазвичай ніяких обов’язків, які виникли на підставі договору, не несуть. Тому в теорії договори дарування стали називати речовими, тобто такими, в рамках яких передається річ і право власності на неї, але на підставі яких не виникає зобов’язання.

Обов’язкова письмова форма з нотаріальним посвідченням встановлена для договорів дарування нерухомих речей. Невиконання цієї вимоги означає, що договір дарування є нікчемним (ч. 1 ст. 219 ЦК).

Сторонами договору дарування, тобто і дарувальниками можуть бути всі суб’єкти цивільного права (учасники цивільних відносин).

З умов задачі нам відомо, що позивачка Фоменко Т. подала позов на Фоменко К. і Фоменко В. про визнання договору дарування житлового будинку недійсним. Цей договір вона уклала з ними 17 червня 2005 року. Згідно ст. 728 ЦК строк позовної давності за вимогами про розірвання договору дарування встановлений тривалістю один рік.

Перебіг строку позовної давності за ст. 728 ЦК починається з дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення, передбачені ст. 726 та ст. 727 ЦК, яких припустився обдарований (ч. 1 ст. 261).

Порушення які передбачені ст. 727 ЦК:

1. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

2. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

3. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

В нашому випадку ні одна з умов цих статей не підходить до умов задачі. Тому я вважаю, що перебіг строку позовної давності починається з моменту укладання договору.

Суд прийме позовну заяву і якщо позивач не доведе, що строк пропущений з поважних причин, залишить її без розгляду.

Дійсно, позивачка зробила помилку, сплутавши договір дарування з договором довічного утримання (доглядом).

Згідно ст. 744 ЦК за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність жилий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Фоменко Т. зазначала в позовній заяві, що відповідачки не виконують своїх зобов’язань, створюють умови, за яких вона не могла проживати у будинку, залишили її без догляду в зимовий період. Дійсно, за ст. 749 ЦК у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має право забезпечувати відчужувача.

Також, згідно ст. 750 ЦК набувач зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду).

За договором дарування позивачі не повинні виконувати ці зобов’язання, які вказані в ст. 749 ЦК для договору довічного утримання (догляду).

Нотаріус, у якого посвідчувався договір дарування, повинен роз’яснити Фоменко Т. про правові наслідки цього договору (деякі нотаріуси беруть письмову розписку про те, що дарувальник ознайомлений з цим). Також договір дарування не містить і не передбачає взагалі переліку зобов’язань, які повинен виконувати обдарований.

За вказаних обставин у Фоменко Т. не має підстав в задоволенні її позовних вимог.

Використана література:

Конституція України;

Цивільно-процесуальний кодекс України ;

Коноваленко В.Д. Цивільний процес, - К:, „Атіка”, 2002;

Парфент’єв О.Л. Цивільний процес, - Х:, „Конус”, 2004;

Білоусов Ю.В. Цивільний процес, -К:, „Прецедент”, 2006;

Чорнооченко С.І. Цивільний процес, -К:, „ЦНЛ”, 2005.