Розглядаючи справу та ухвалюючи рішен-ня, суд керується виключно законом. Порушення вимог законності призводить до прий-няття необґрунтованого рішення або його скасування. Коли особи не дотримуються норм закону, до них можуть застосовуватися санкції (наприклад, відмова в прийнятті апеля-ційної скарги в разі порушення терміну її по-дання). Здійснення правосуддя неможливе без додержання норм процесуального права.

При здійсненні правосуддя судді незалежні, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні. Жодні державні органи, політичні партії, громадські організації, посадові особи не мають права впливати на них. Самостійність суддів гарантується законодавчо визначеною процедурою здійснення правосуддя в цивільній сфері, таємницею наради суддів при винесенні рішення, відпові-дальністю за неповагу до суду і втручання в його діяльність.

Цивільне судочинство спрямоване на охорону прав та законних ін-тересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного роз-гляду та вирішення цивільних справ відповідно до чинного законо-давства. Територіальні суди розглядають справи у спорах, що вини-кають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли рішення таких спорів віднесено законом до відання інших орга-нів; справи, які виникають з адміністративно-правових відносин і справи окремого провадження.

Зміст і специфіку процесу судового розгляду і вирішення цивіль-но-правових конфліктів відображають принципи цивільно-процесу-ального права. До них, зокрема, належать:

- диспозитивність, основу якого становить можливість всіх заін-тересованих осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати свої права, розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії;

- об'єктивна істина, тобто відповідність висновків суду, викладе-них у рішенні, дійсним обставинам справи;

- змагальність, завдяки чому забезпечується можливість сторо-нам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права та законні ін-тереси, свою позицію у справі, свободу надання ними суду доказів і доведення перед судом їх переконливості;

- процесуальна рівноправність сторін, тобто рівні можливості сто-рін для здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків;

- безпосередність судового розгляду, тобто обов'язок суду, як пра-вило, сприймати докази у справі з першоджерел і досліджувати їх безпосередньо в судовому засіданні. Сторони конфлікту, інші особи, які беруть участь у справі, мають можливість увійти в особисті зно-сини зі складом суду, давати йому пояснення по суті справи і з окре-мих питань подавати свої доводи, міркування та заперечення, здій-снювати всі інші передбачені процесуальним законодавством дії;

- раціональна процесуальна форма, яка полягає у створенні най-більш сприятливого порядку (раціонального цивільного судочинс-тва) для процесуальної діяльності суду, для доступу в цивільний про-цес у справі всіх заінтересованих осіб і їх процесуальної діяльності. Раціоналізм характеризується доступністю цивільного процесу, наб-лиженістю суду до населення, його публічністю, простотою і зрозумі-лістю;

- усність судового розгляду, що сприяє гласності і безпосереднос-ті судового розгляду. Усна форма спрощує процес, робить його дос-тупним і динамічним, надає більші можливості судові керувати роз-витком процесу. Разом з тим усна форма процесуальних дій опти-мально поєднується з письмовою (заяви, скарги, подання сторін; рі-шення, ухвали, постанови суду).

Основне місце в розгляді й вирішенні цивільно-правових конфлік-тів належить суду. Він, як орган держави, що здійснює правосуддя, розглядає цивільну справу і виносить рішення, яке має обов'язковий характер, спрямовує дії інших учасників процесу.

Діяльність суду із розгляду й вирішення цивільно-правових кон-фліктів здійснюється в певній логічній послідовності за стадіями процесу:

- порушення цивільної справи за заявою заінтересованої сторони;

- підготовка цивільної справи до судового розгляду;

- розгляд і вирішення справи у судовому засіданні;

- апеляційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої
інстанції;

- касаційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої та апеляційної інстанції;

- перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв'язку нововиявленими та винятковими обставинами;

- звернення судового рішення до виконання.

Порядок цивільного судочинства передбачає вчинення процесу-альних дій судом і учасниками процесу в законодавчо визначені процесуальні строки, що забезпечує своєчасний розгляд і вирішення правових конфліктів.

Універсальним способом судового розгляду цивільно-правових конфліктів є позовне провадження. У такий спосіб розглядаються справи з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин, що ґрунтуються на рівності їх суб'єктів. Для справ позовного провад-ження характерна наявність сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду.

Сторонами в цивільно-правовому конфлікті є позивач і відпові-дач. Вони є головними учасниками позовного провадження. Позивач, як правило, є ініціатором порушення справи, бо вважає, що його пра-во є порушеним або є предметом спору. Відповідач — особа, яка на за-яву позивача притягається до відповідальності за порушення чи ос-порювання його права і охоронюваних законом інтересів.

Істотною умовою виникнення цивільних процесуальних відносин є цивільна процесуальна правоздатність (здатність мати цивільні процесуальні права і обов'язки) та цивільно-процесуальна дієздат-ність (здатність особисто здійснювати свої права в суді чи доручати ведення справи представникові) сторін. Цивільна процесуальна пра-воздатність громадян виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Юридичні особи мають процесуальну правоздатність з мо-менту виникнення. Ліквідація дії юридичної особи веде до припинен-ня її процесуальної правоздатності. Цивільна процесуальна дієздат-ність громадян настає в повному обсязі із досягненням повноліття, тобто з 18 років. Юридичні особи мають процесуальну дієздатність з моменту виникнення.

Визначальною особливістю "процедури судового розгляду цивіль-но-правових спорів є функціональна активність сторін. Для забезпе-чення виконання процесуальних функцій сторони, згідно з Цивіль-ним процесуальним кодексом, мають численні процесуальні права. Відомий український правознавець М. Й. Штефан поділяє їх на такі групи:

1. Права, які характеризують повноваження на порушення провад-ження у справі (права на пред'явлення позову, зустрічного позову;