державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місце-вого самоврядування (полягає у скасуванні, позбавленні юридичної сили такого акта).
Вирішення конфлікту у суді передбачає можливість прийняття мирової угоди. Мирова угода — це двостороннє волевиявлення, яке спрямоване на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Втім, остаточне рішення, як і в інших способах завершення судового розгляду справи, належить суду, який має перевіряти й затверджува-ти мирову угоду. Мирова угода не повинна суперечити закону або по-рушувати чиїсь права та законні інтереси. Наслідком затвердження судом мирової угоди є припинення провадження у справі. Тому не слід сприймати мирову угоду як безпосереднє врегулювання кон-флікту самими учасниками, вона є актом судової влади.
Мирова угода може бути укладена сторонами на будь-якій стадії процесу, у тому числі на стадіях апеляційного, касаційного й вико-навчого провадження.
Правом укладання мирової угоди чинне процесуальне законодав-ство наділяє позивача та відповідача. Проте фактично закон вихо-дить з того, що суд має сприяти мирному вирішенню конфлікту, бо передбачає, що розгляд справи по суті починається із запитання, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою. Значення мирової угоди може бути посилене у новому процесуальному зако-нодавстві наданням суду повноважень сприяти укладанню мирової угоди.
Підвищення ефективності судового розгляду цивільно-правових конфліктів пов'язується з модифікацією процедури передусім щодо її спрощення, гнучкості, оперативності судочинства з одночасним збе-реження гарантій, які надаються учасникам процесу традиційними нормами, інститутами, режимами. Так, В. В. Комаров пропонує здій-снити реконструкцію судочинства шляхом напрацювання достатньо автономних процедур, що передують судовому розгляду і мають впливати на спрощення судочинства за рахунок розширення обсягу підготовлених дій сторін до судового розгляду. Серед таких проце-дур — специфічні режими явки сторін, обмін змагальними паперами, дослідження доказів, наради суддів із сторонами.
Використана література:
Цивільний кодекс України;
Цивільно-процесуальний кодекс України;
И.В.Ващенко, С.П. Гиренко, Р.А.Хамалян, А.Г.Антонова, Общая конфликтология, „Оригинал”, -Х:, 2001;
В.М. Іванов, О.В.Іванова Юридична конфліктологія, МАУП, -К:, 2004.