Доводиться визнати, що деякі судді, на жаль, мають негативні особистісні якості - безвідповідальність, самовпевненість, грубість, недовіра до людей, низькі моральні засади. Все це призводить до про-фесійної деформації судді. Показові в цьому плані думки журналіста А. Агеєва в його аналітичній статті, присвяченій майбутній судовій реформі в Росії: «Достатньо поставити просте запитання: чи корис-туються російські суди хоч якимось авторитетом серед населення? Чи вважає російський громадянин, що суд ефективно захищає його особисті права і свободи, що взагалі він стоїть, як йому належить, на сто-рожі законності? Будь-яке експрес-опитування виявить невеселу реа-льність: прийнято вважати, що судді корумповані, що вироки продають-ся, купуються і просто замовляються за начальницькими телефонами, що будь-яку свою правову проблему надійніше і дешевше розв'язу-вати поза судом, нехай навіть і за допомогою кримінальних струк-тур. В атмосфері такої тотальної недовіри і неповаги про яку таку третю гілку влади можна говорити?!»

Тут йдеться про російських суддів, але приклади професійної де-формації суддів є й в нашій країні. Тільки високі моральні якості, від-повідний рівень культури, розвинені професійні властивості, бажан-ня і здатність досконально розібратися в усіх обставинах криміналь-ної справи, справедливість в їхній оцінці можуть вселити людям повагу і до судді, і до правосуддя в цілому.

Діяльність судді, як і будь-яка інша фахова діяльність, має своє-рідні риси. Судовий процес характерний своїми цілком специфічни-ми умовами і потребує визначених психологічних особливостей від особистості судді. Всяке слідство і судовий розгляд представляє склад-ну психологічну картину, припускає серйозне напруження мислення, спостережливості. Підвищена навіюваність або самонавіювання, яс-краво виражений суб'єктивний тип установки дуже ускладнюють ро-боту судді і можуть спричинити ряд дефектів. Тому висловлена ще в 30-х роках XX ст. думка відомого психолога А. Лурії про необхід-ність вивчення особливостей діяльності судді й особливостей психіч-них функцій, яких вимагає ця робота, є актуальною й донині.

Слід зазначити ще й таке: вплив обстановки суду на діяльність суд-ді. Сучасна перевантаженість суду позначається на роботі суддів, яким доводиться працювати до знемоги. Майбутня судова реформа в Україні повинна торкнутися і цієї сфери - треба створити най-сприятливіші умови роботи суддів, за яких можна було б розрахову-вати на максимальну продуктивність їхньої праці.

3. Психологічні аспекти оцінки злочинної поведінки і призначення кримінально-правового покарання

У чому полягає сутність правосуддя? Відповідь на це питання позв'язана з розумінням природи, суті неправомірної поведінки людини.

«Різні точки зору на сутність правосуддя покояться на різних концепціях злочинної вини, і кінець кінцем на різному розумінні природи людини.

Згідно однієї з цих концепцій, що практично неподільно затвердилася в нашій кримінальній правовій науці і законодавстві, вина виражається тільки в умисному або необережному відношенні осудної людини до свого діяння.

Інша концепція, на якій і ґрунтується «милостивий» суд, вважає, що крім наміру або необережності вина включає ще і етичну оцінку, тобто визнання прояву в скоєному злої, порочної волі злочинця».

З моєї ж точки зору, тільки остання концепція вини є єдино правильною концепцією. Визнати за злочинця можна тільки ту людину, яка переступила соціальні норми по своїй злій волі. Якщо ж протиправний вчинок скоюється під гнітом непереборних зовнішніх обставин - людина має право розраховувати на милість правосуддя. Назвати людину злочинцем - це значить знайти прояв його злої, тобто аморальної волі.

Проблема справедливої кари за скоєний злочин, її ефективності для подолання злочинності - одна з вічних проблем людства.

Покарання - це засіб самозахисту суспільства від всього того, що порушує умови його існування.

Справедливість кримінально-правового покарання досягається за допомогою обліку всіх обставин злочину, що вступили у взаємодію з особовими якостями винного. Суд повинен зрівноважити кару з мірою тяжкості діяння і з мірою криміналізованості особи винного. Всі негативні характерологічні якості індивіда, що зумовили злочинне діяння, повинні бути проаналізовані і враховані судом. Для кваліфікованого визначення покарання необхідний психологічний аналіз типологічних поведінкових особливостей особи злочинця. При цьому слід враховувати, що окремі негативні прояви індивіда (наприклад, похмурість, непривітність, скритність і т.п.) можуть створити загальне негативне враження про індивіда і впливати на відповідне відношення до нього з боку суддів. У структурі ж досконалого злочинного діяння ці якості можуть і не мати істотного значення. Тому, оцінюючи особові якості злочинця, слід аналізувати перш за все ті його моральні якості, які визначають соціально значущу спрямованість його поведінки. До таких соціально значущих негативних якостей відноситься перш за все система поглядів і поведінкових стереотипів індивіда, заснована на неприйнятті їм норм моральності, нігілістичному відношенні до соціальних вимог. Аморалізм індивіда або соціальної групи може мати різні форми прояву: людиноненависництво, цинізм, агресивність, фанатизм, вандалізм і ін. Більшість злочинних діянь зв'язана з самовивільненням індивіда від своїх обов'язків перед суспільством, з втратою відчуття сорому і совісті. Об'єктивна оцінка злочинного діяння залежить від з'ясування питання: чим обумовлене це діяння? Чи здатна людина робити моральний вибір, якщо його поведінка детермінується об'єктивними обставинами, соціальними і економічними умовами.

Суперечності між вимогами моральності і об'єктивними умовами - загальна історична реальність. І індивід залишається людиною в тій мірі, в якій він здатний на людський етичний вибір навіть в найважчих умовах. Аморальність поведінки може бути обумовлена не тільки дефектами індивідуальної моральної свідомості, але