“Особистісні та майнові права подружжя”

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

1. Загальні принципи правового регулювання сімейних відносин...................4

2. Немайнові і майнові права подружжя..............................................................9

Висновки................................................................................................................12

Література..............................................................................................................14

ВСТУП

Сімейний кодекс України складається із законів і підзаконних актів. Основні принципи цього законодавства закріплено у ст. 61 і 52 Конституції України:

"Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Законодавством передбачено регулювання немайнових і майнових прав подружжя.

Регулювання сімейних відносин в Україні проводиться для того, щоб:

- зміцнити родину як соціальний інститут і як союз конкретних осіб

- утвердити почуття обов'язку перед батьками, дітьми й ін іншими членами родини;

- побудувати сімейних відносин на паритетних засадах, на почут-тях взаємної любові і поваги, взаємної допомоги і підтримки;

- забезпечити кожній дитини сімейним вихованням, можливі-стю духовного і фізичного розвитку.

Основними принципами державної сімейної політики є:

- суверенітет і автономія сім'ї у прийнятті рішень щодо свого розвитку. Цей принцип забезпечується зведенням до мінімуму втручання у суто сімейні справи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, релігійних конфесій, крім випадків, передбачених законодавством;

- диференційований підхід до надання державою гарантій соціального захисту сім'ї, який гарантує сталий рівень життя сім'ї шляхом створення для працездатних її членів належних умов і робочих місць для економічного забезпечення благополуччя своєї сім'ї та соціально гарантований рівень життя непрацездатним її членам (або працездатним, які за певних обставин потребують державної підтримки), пенсіонерам та інвалідам, рівні права сімей і всіх її членів на підтримку держави;

- паритетна рівновага та партнерство між жінками і чоловіками в усіх сферах життя - надання жінкам і чоловікам рівних можливостей для повної реалізації у трудовій та суспільній діяльності, виявлення здібностей і талантів, виховання дітей і вільний та справедливий розподіл сімейних обов'язків;

- соціальне партнерство сім'ї та держави, що здійснюється на основі розподілу відповідальності за сім'ю між батьками, дітьми, іншими членами сім'ї та державою, сприяння захисту сім'ї від злиднів і обмежень, пов'язаних з вимушеною міграцією, надзвичайними ситуаціями техногенного та природного характеру, військовими конфліктами;

- пріоритетність інтересів кожної дитини незалежно від того, в якій сім'ї вона виховується, забезпечення виживання і захисту дитини, її повноцінного, фізичного, психічного, інтелектуального та соціального розвитку;

- наступність поколінь, що забезпечується передачею нащадкам сімейних, національних і культурних здобутків, традицій, звичаїв.

1. Загальні принципи правового регулювання сімейних відносин

Сімейне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють особистісні і пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають у шлюбі, виходячи з приналежності до родини. Тобто з сімейного права регулює відносини між подружжям щодо рядку вступу в шлюб, особистісних і майнових відносин між ними, і умов припинення шлюбу, відносин між батьками, дітьми і іншими родичами.

Крім того, нормами сімейного права регулюються відносини усиновлення (удочеріння), опіки, піклування і т. п. Основними джерелами сімейного права є Конституція України і Сімейний кодекс України. Так, стаття 51 Конституції України про-ношує, що шлюб у нашому суспільстві ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Кожний з подружжя має рівні права й обов'язки в шлюбі. Родина, дитинство, материнство і батьківство охо-роняються державою.

Сімейний кодекс України, що вступив у дію з 1 січня 2004 р., Визначає принципи шлюбу, особистісні немайнові і майнові права й обов'язки подружжя, підставі для виникнення і зміст особистісних і немайнових і майнових праці батьків і дітей, усиновителів і усиновлених, інших членів родини і родичів.

Шлюбом називається сімейний союз жінки і чоловіка, зареєст-рований у державному органі реєстрації актів громадського стану, внаслідок чого в них виникають взаємні права й обов'язки.

Родина є первинним і складають особи, що спільно проживають, пов'язані загальним побутом і мають взаємні права й обов’язки Проживання одною чоловіка і жінки без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав і обов'язків подружжя.

Однак шлюб не може бути основою для надання особі яких-небудь пільг чи переваг, а також для обмеження його прав і свобод, встановлених Конституцією і законами України.

Регулювання сімейних відносин в Україні має на меті:

- зміцнення родини як соціального інституту і як союзу конкретних осіб

- утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми й іншими членами родини;

- побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почут-тях взаємної любові і поваги, взаємної допомоги і підтримки;

- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливі-стю духовного і фізичного розвитку.

Сімейні відносини регулюються на принципах справедливості, сумлінності й розумності відповідно до моральних устоїв суспіль-ства. Сімейні відносини регулюються тільки в тій частині, у який це є можливим з погляду їх учасників і інтересів суспільства, тобто регу-лювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням прав на таєм-ницю особистого життя їх учасників, їх права на особисту волю і неприпустимості свавільного втручання в сімейне життя.

Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за расовими ознаками, кольором шкіри, статтю, політичними, релігійними та іншими переконаннями, етнічним і соціальним похо-дженням, матеріальним становищем, місцем проживання, за мовною та іншим ознаками. Регулювання сімейних відносин повинне здій-снюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини і непрацездатних членів родини.

Право на шлюб мають особи, що досягли шлюбного віку. Шлюб-ний вік в Україні встановлено: для жінок — 17 років, для чоловімь — 18 років. На підставі заяви особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб не може бути зареєстрований:

-