- між родичами по прямій лінії;

- між повнокровними і неповнокровними рідними братами і се-страми;

- між двоюрідними братом і сестрою, рідним дядьком (тіткою) і племінницею (племінником);

- між особами, хоча б одна з яких визнана недієздатною.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабіль-ності відносин між дружиною і чоловіком, охорони прав і інтересів подружжя, їх дітей, а також в інтересах держави і суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Суд встановлює способи захисту, що встановлені законом чи за домов-леністю сторін.

Зокрема, способами захисту сімейних прав і інтересів є:

- відновлення правовідносин;

- примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку;

- припинення правовідносин, а також її анулювання;

- припинення дій, що порушують сімейні права;

- відновлення правовідносин, що існували до порушення права;

- відшкодування матеріального і морального збитку, якщо це передбачено законодавством.

Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим у судовому порядку. При житті подруж-жя шлюб може бути розірваним заявою одного з них чи на під-ставі спільної заяви.

Припинення шлюбу здійснюється, як правило, у судовому по-рядку. Однак у ряді випадків шлюб може бути розірваним органом реєстрації актів громадського стану, наприклад, по взаємній згоді подружжя, що не мають дітей. Якщо ж між подружжям, що розво-диться в органах РАГСу, виникає суперечки про майно або про стяг-нення аліментів,— розірвання шлюбу проводиться в суді.

Якщо розірвання шлюбу здійснюється в судовому порядку, суд зобов'язаний встановити дійсні мотиви розводу, з'ясувати фактичні взаємини в родині і прийняти всі можливі міри для примирення подружжя.

Розірвання шлюбу судом відбувається в тих випадках, якщо буде встановлено, що спільне життя подружжя і збереження родини ста-ли неможливими. При цьому, виносячи рішення про розірвання шлюбу, суд приймає передбачені законом заходи для захисту інтере-сів неповнолітніх дітей і того з поддружжя що є непрацездатним.

2. Немайнові і майнові права подружжя.

Подружжя, що знаходиться в зареєстрованому шлюбі, здобуває немайнові права й обов'язки.

До особистих немайнових прав і обов'язків належать, наприклад, право кожного з подружжя за власним бажанням вільно вибирати як загальне, так і зберегти своє до шлюбне прізвище, або: приєднати до свого прізвища прізвище другого. Крім того, до ці її групи прав варто віднести право кожного з підружжя на вибір місця свого про-живання, на розподіл між собою обов'язків у родині, на фізичний і духовний розвиток, на одержання освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці і відпочинку, право на материнство і бать-ківство, рівне право на повагу своєї індивідуальності і право на припинення шлюбних відносні.

Крім немайнових, подружжя має майнові права й обв’язки. Від-повідно до Сімейного кодексу України розрізняють право особистої приватної власності дружини і чоловіка і право загальної сімейної власності подружжя.

Майно, нажите подружжям під час шлюбу, належить і дружині і чоловіку за правом загальної спільної власності незалежно від; того, що один з них не мав поважної причини (навчання, догляд за дітьми, хвороба і т. п.) самостійного заробітку. Тобто кожний з подружжя рівною мірою має право володіти, користатися і розпо-ряджатися цим майном за взаємною згодою. Це означає, що при укладанні угоди одним із подружжя, вважається, що він діє за згодою іншого.

На відміну від загального майна особистою приватною власніс-тю дружини, чоловіка є:

- майно, нажите до шлюбу;

- майно, нажите нею (ним) в період шлюбу, але на підставі; договору дарування їм у порядку спадкування;

- майно, нажите нею (їм) за час шлюбу, але за гроші, що нале-жали їй (йому) особисто.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є також речі особистого користування, у тому числі коштовності, навіть якщо вони були куплені за рахунок загальних грошей подружжя. Володіє, розпоря-джається і користається таким майном кожний з подружжя самостійно.

У випадку розділу майна, що є загальною спільною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Однак за рішенням суду частка майна дружини (чоловіка) може бути збільшена, якщо з нею (ним), проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, доч-ка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, є недостатнім для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку і лікування.

Відповідно до Сімейного кодексу України дружина і чоловік по-винні матеріально підтримувати один одного. У випадку відмовлен-ня від такої підтримки той з подружжя, хто вимагає матеріальної допомоги, має право звернутися до суду з позовом про присудження на його користь аліментів.

Взаємні права й обов'язки батьків і дітей ґрунтуються на похо-дженні дітей від них, засвідченому у встановленому законом поряд-ку державним органом реєстрації актів громадського стану.

Батьки і діти, згідно діючого законодавства, мають взаємні зобов'я-зання з утримання один одного: батьки зобов'язані утримувати ди-тину до досягнення нею повноліття, а повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, що є непрацездатними і вимагають матеріальної допомоги. Крім того, батьки зобов'язані утримувати повнолітніх непрацездатних дітей, що вимагають матеріальної допомоги, якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) при-суджуються в частці від доходів батька (матері), або у твердому грошовому вираженні. Аналогічно визначається і розмір аліментів на утримання батьків.

До майнових прав і обов'язків батьків і дітей відноситься також право й обов'язок батьків управляти майном дітей, використовувати за цільовим призначення (для розвитку, навчання і виховання ді-тей) отримані на дитину аліменти, обов'язок тих і інших поважати загальну спільну і приватну власність.

До особистих немайнових прав і обов'язків батьків стосовно дітей відносять: право й обов'язок привласнити дитині прізвище, ім'я і по батькові; право й