ПЛАН

Поняття конституційного контролю.

Конституційно – правовий статус Конституційного Суду України.

Конституційний статус суддів Конституційного Суду України та гарантії їх діяльності.

Конституційне провадження.

Акти Конституційного Суду України.

1. Поняття конституційного контролю.

Ст.1 Конституції нашої країни проголошує Україну, серед іншого, правовою державою. Зрозуміло, що така характеристика української держави є, радше, дороговказом, перспективною метою, на яку має орієнтуватись суспільство у своєму розвитку. Аналіз нинішнього етапу розвитку України не дає поки що вагомих підстав віднести її до розряду держав, де повною мірою реалізуються принципи поділу влад і верховенства права. Водночас існує ряд ознак, які зближують Україну з розвиненими демократичними країнами світу в розрізі існування дієвих механізмів реалізації принципів правової держави на кшталт конституційного контролю. Нині у вітчизняній науці вважається загальновизнаною теза про те, що однією з основних форм прояву правової держави і одночасно однією з її необхідних умов є існування судового конституційного контролю Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К., 1996. – С. 56-57. Такі висновки українських вчених підтверджуються розробками їхніх зарубіжних колег. Саме тому, що судовий розгляд конституційності правових актів базується на суворому дотриманні чітко встановлених процедур і правил, які дозволяють суддям абстрагуватися від конкретної політичної кон’юнктури, зарубіжні вчені наголошують не просто на поділі влади як умові функціонування правової держави, але й на закріпленні особливо сильних позицій судової гілки влади, як це, наприклад, є у ФРН Хайде В. Система правосудия Федеративной Республики Германия. – Бонн, 1995. – С. 13. Німецькій політолог А.Альбрехт серед основних положень теорії правової держави виділяє саме судовий конституційний контроль Див.: Гаджиев К.С. Политическая наука. – М., 1996. – С. 196..

Послуговуючись різними характеристиками конституційного контролю, які даються у політичній та правовій науках Страшун Б. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 1996. – С. 72, можна дати таке його визначення: конституційний контроль є специфічною функцією компетентних державних органів, метою здійснення якої є забезпечення верховенства конституції в системі нормативних актів шляхом перевірки на відповідність конституції актів і дій органів публічної влади, а також громадських об’єднань, які активно діють у сфері державно-владних відносин.

На загал, форма діяльності (суд, квазісудовий орган, політичний контроль тощо) органів конституційного контролю залежить від домінування принципу розподілу влади чи принципу верховенства парламенту в правовій доктрині даної держави. В разі домінування першого із зазначених принципів функцією конституційного контролю наділяється система судів загальної юрисдикції чи спеціалізовані конституційні суди. Якщо ж у державі чітко реалізується принцип верховенства парламенту, то конституційний контроль (нагляд) здійснюється парламентом чи квазісудовим органом. Модель конституційної юрисдикції залежить від приналежності до американської чи европейської правової сім’ї. У межах американської правової системи здійснюється як правило універсальний (децентралізований) конституційний контроль – тобто усіма судами загальної юрисдикції, а Верховні суди є одночасно й Конституційними судами. У країнах європейської (континентальної) системи права конституційний контроль здійснюється переважно спеціалізованими органами.

На думку Х. Штайнбергера, основна перевага спеціалізованого конституційного контролю полягає в раціоналізації процедури дослідження обставин справи й прийняття рішення. Конституційний суд обмежується розглядом лише конституційно-правових питань, і це виключає для нього необхідність одночасно вирішувати інші надзвичайно складні питання, що стосуються інших галузей права. Він може розглядати справи щодо конституційності і в порядку абстрактного контролю. Окрім того, спеціалізований орган конституційної юрисдикції може набагато швидше виступити з тлумаченням конституції, аніж суд загальної юрисдикції, який робить це у контексті конкретної справи. В ході спеціалізованого конституційно-правового процесу набагато простіше надавати судовому рішенню загальнообов’язкового характеру. Особливо це важливо, на думку німецького вченого, коли в ході конституційної реформи система конституційної юстиції запроваджуться вперше.

Своєрідність спеціалізованих органів конституційного контролю проявляється в наступному:

1) на відміну від парламенту, президента, уряду та інших неспеціалізованих органів конституційного контролю, до формування цих органів виборчий корпус ні прямо, ні опосередковано не причетний: основою їхньої легітимації є воля як мінімум двох гілок влади – законодавчої і виконавчої. В Україні, Іспанії, Болгарії до цього долучається і судова влада через вищий представницький чи кваліфікаційний орган суддівського корпусу;

2) на відміну від судів загальної юрисдикції, які теж можуть здійснювати конституційний контроль, до складу цих органів допускаються не тільки професійні судді, але й інші особи, у тому числі й особи, що не є юристами, що однак не стосується Конституційного Суду України. Водночас до членів спеціалізованих органів конституційного контролю можуть висуватися специфічні вимоги, не характерні для суддів судів загальної юрисдикції;

3) спеціалізований орган конституційного контролю, якщо навіть включається у судову систему, займає в ній автономне положення. На загал же ці органи займають осібне положення аж до віднесення їх до четвертої (контрольної) гілки влади;

4) за своїм статусом орган спеціалізованого конституційного контролю є одним з вищих конституційних органів: основи його організації і діяльності регламентуються самою конституцією і законом (конституційним чи органічним), що, зазвичай, має більш високу, ніж у звичайного закону, юридичну значимість;

5) конституційний контроль є основною функцією цих органів, на відміну від інших органів конституційного контролю, які здійснюють цю функцію поряд з іншими;

6) основною формою їхньої діяльності є конституційне судочинство (навіть квазісудові органи конституційного контролю діють у межах особливих процедурних правил);

7) спеціалізовані органи мають значну автономію в процесуальних питаннях. Подібна самостійність, вагома процесуальна роль суду не притаманна судам американської моделі, та й судам загальної юрисдикції в європейській системі конституційного контролю;

8) юрисдикція цих органів поширюється на інститути законодавчої, виконавчої, а