особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Такий обов’язок на особу покладають: закон, службовий стан, фах (професія – лікар, вихователь, водій), прийнятий особою на себе обов’язок договором, довіреністю; родинні стосунки (батьки зобов’язані оберігати і утримувати дітей), правила суспільного співжиття, вчинені особою право чини, за якими вона зобов’язалась відвернути чи не допустити настання певної шкоди: доглянути дітей, берегти майно тощо.
Об’єктивним цей критерій називають тому, що він однаковий для всіх і не залежить від особливостей суб’єкта. Якщо буде встановлено, що певна особа не була зобов’язана передбачити настання наслідків, то вона не може бути визнана винною в їх настанні. Хто не повинен був, той і невинний.
Суб’єктивний критерій недбалості – це можливість особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Для визначення того – могла чи не могла певна особа передбачити в певних умовах і обставинах настання таких наслідків, враховують суспільні, фізичні, психічні властивості та особливості саме цієї особи: її вік, освіту, фах (професію), стан здоров’я (в момент учинення дії чи бездіяльності), фізичні чи психічні вади, досвід роботи, стать тощо. Наприклад, медична сестра зробила укол хворій, яка через годину померла. Виявилось, що медсестра взяла з шафи ампулу, не переконавшись, що саме це необхідні їй ліки, тобто проявила при цьому злочинну недбалість: уколола хвору отруйною для неї речовиною. Враховуючи освіту, фах, досвід роботи, можна зробити безперечний висновок, що медсестра могла відрізнити ліки, якби проявила хоч мінімум уваги, а тому вона могла передбачити настання таких наслідків, тобто заподіяла смерть винно.
У деяких випадках злочинна недбалість виявляється в нехтуванні дуже простих, для всіх вимог чи правил співжиття – бути обачним, запобігливим за певних обставин. Так, наприклад, у своїй квартирі під час сімейного конфлікту обвинувачена О.М. схопила ніж тримаючи його направленим на чоловіка – С.Г. Останній штовхнув свою дружину О.М., вона повалилась на нього не втримала рівновагу і поранила чоловіка в області живота. Вироком Полтавського районного суду дії О.М. було кваліфіковано за ст. 128 КК України. Див. Справа № 11-67/2002. від 13.03.02 р. / Архів Полтавського районного суду за 2002 р.
О.М. не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Суспільно небезпечний наслідок наступив в результаті необережної поведінки О.М. та недотримання нею загальних правил безпеки в побуті та норм співжиття.
Злочинна недбалість є там коли є сукупність обох критеріїв: об’єктивного і суб’єктивного, тобто коли особа повинна була і могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Оскільки в законі ці критерії поєднані сполучником «і», то лише сукупність їх утворює вину – злочинну недбалість. Відсутність хоча б одного з них означає, що шкода заподіяна невинно.
Вирішальне значення тут має встановлення фактичної можливості особи передбачити зазначені в законі наслідки. Цю можливість необхідно пов'язувати, по-перше, з індивідуальними якостями особи (вік, освіта, ступінь підготовленості та кваліфікації, знання загальних і спеціальних правил обережності, наявність життєвого і професійного досвіду, інтелектуальний рівень, стан здоров'я тощо); по-друге - з тією конкретною обстановкою, в якій діяла дана особа. Наявність цих двох умов робить для суб'єкта реально можливим передбачення суспільно небезпечних наслідків. Вказівка в законі на те, що при злочинній недбалості, крім обов'язку, повинна бути і можливість передбачення суспільно небезпечних наслідків свого діяння, виключає об'єктивне ставлення за вину. Тому невинно стосовно випуску на товарний ринок недоброякісної продукції (ст. 227 КК) діє суб'єкт у разі, якщо стандарти на продукцію змінені, але йому у встановленому порядку про це не повідомлено, і продукція продовжує випускатися за старими стандартами. Незважаючи на обов'язок випускати продукцію відповідно до встановлених стандартів, особа, яка не знає про Їх зміни, не передбачає, що своїми діями допускає випуск недоброякісної продукції. Вольова ознака злочинної недбалості полягає у тому, що особа, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні для запобігання таким наслідкам. Щодо таких дій у особи відсутні характерні для волі переживання: "треба", "це необхідно зробити", "я повинен їх здійснити", хоча ситуація давала їй достатню інформацію (зовнішні сигнали) для цього, а за своїми особистими якостями вона могла сприйняти і усвідомити цю інформацію та прийняти вірне рішення.
Як вже зазначалося, законодавець у ч. 3 ст. 25 КК сформулював недбалість щодо злочинів з матеріальними складами. Що стосується злочинів з формальними складами, то при описі вини характеристику її ознак треба давати щодо діяння (дії, бездіяльності), а не щодо наслідків. Таке переміщення тягне за собою заміну понять з "не передбачила" на "не усвідомлювала". Звідси для злочинів, які мають формальні склади, недбалість може бути визначена таким чином: особа, яка вчинила дію (бездіяльність), не усвідомлювала її суспільної небезпечності, хоча повинна була і могла її усвідомлювати. Наприклад, при вльоті іноземного літака на територію України пілот, який ним керував, забув увімкнути відповідні розпізнавальні знаки. Продовжуючи політ, пілот не усвідомлював, що порушує правила міжнародних польотів, тобто здійснює суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 334 КК, хоча повинен був і міг усвідомлювати цю обставину, якщо б проявив необхідну уважність.
V. Відмежування злочинної недбалості від казусу.
Злочинну недбалість треба відрізняти від випадку (казусу), який виключає кримінальну відповідальність за скоєне особою діяння. Про казус може йтися мова тоді, коли діяння особи призвело до шкідливих наслідків, але ця особа не